За період з 2011-2012 н.р. по 2015-2016 н.р. у конкурсі "Кенгуру" взяли участь 106 учнів і в конкурсі "Лвевня" 83 учні. Дякую їм за активну участь та інтерес до математики та фізики!!!
Робота МАН з фізики учня 10 класу Покрищука Ярослава
"Біофізика деформацій рослин" 2013-2014 н.р.
https://docs.google.com/document/d/1vohEiLVBs2n95WJo4Z1aL-TXovthWsdJIz_WW29e6iQ/pub
Робота МАН з фізики учня 11 класу Покрищука Ярослава
"фізичні задачі - малюнки" 2014-2015 н.р.
https://docs.google.com/document/d/1ebEVc_2EKYP_nFeyVqJa82LwDtuvCDpsXHz2mY59eZk/pub
Презентація до роботи МАН "Фізичні задачі - малюнки"
Робота МАН з фізики учениці 11 класу Ободовської Наталії
"Дифузія в живій і неживій природі" 2014-2015 н.р.
https://docs.google.com/document/d/1hZ4RhBftcxgQmn2N2qNlYDgAFOCIFUXqiwvbdK5MAOw/pub
Презентація до роботи МАН "Дифузія в живій і неживій природі"
Час, у який ми живемо, – час змін, інновацій, інтелекту диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до людини.
Якісно нові зміни в суспільстві переконують, що найбільшою цінністю є неповторна людська особистість з її нахилами, вподобаннями, обдаруваннями.
Концепція модернізації освіти акцентує увагу педагогів і науковців на підготовці молодих громадян, які швидко виявляють проблеми, знаходять способи їх вирішення, самостійно здійснюють професійний вибір, прогнозують можливі наслідки, вирізняються мобільністю, конструктивністю, відповідальністю за майбутнє України. На формування таких якостей особистості спрямована дослідницька діяльність
Наукова робота в МАН – це перша творча робота, яку самостійно виконує учень на базі знань, умінь і навичок, набутих під час вивчення навчальних предметів у школі чи позашкільних закладах. У процесі виконання науково-дослідницької роботи учень, мабуть, уперше отримує не лише право, а й обов’язок самостійно вирішувати певне коло питань, пов’язаних з її виконанням
КРОКИ НАПИСАННЯ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
Актуальність теми
Що таке актуальність? Актуальність - це важливість, практична значущість проблеми. Тема науково-дослідницької роботи повинна розкривати актуальність даної проблеми та відповідати сучасним потребам природничих наук. А самі завдання роботи повинні розкривати суть, поетапність вирішення даної проблеми та сформувати шляхи вдосконалення певного процесу, явища, системи тощо.
Визначення теми
Вимоги до теми:
- актуальність, відображення проблем сучасної науки і практики, відповідність нагальним потребам суспільства;
- змістовність, інформативність і розробленість в науці;
- можливість пошуку достатньої кількості літератури;
- наявність елементу новизни;
- тема повинна містити якийсь спірний момент, передбачати зіткнення різних точок зору на одну проблему;
- назва роботи може і не включати в себе слово проблема, але, так чи інакше, проблемність повинна матися на увазі;
- тема повинна бути конкретною.
Формулювання мети, задач і гіпотези
Залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформулювати мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, зміст, організація виконання роботи.
1. При визначенні мети дослідження необхідно відповісти на питання:
«Який результат передбачається одержати?», «Яким бачиться цей результат ще до його одержання?», «Для чого проводиться дослідження?».
Мета будь-якого дослідження, як правило, починається з дієслів:
- з’ясувати …
- виявити …
- вивчити …
- сформувати …
- провести …
- визначити …
- створити …
- побудувати …
- дослідити …
Мета роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми.
2. Під задачами (завданнями) дослідження розуміється те, що можна зробити для досягнення мети. Задачі дослідження формулюються у формі переліку дій: «проаналізувати…», «вияснити…», «обґрунтувати …», «вивчити…» та інші.
Про досягнення мети та вирішення завдань слід зазначати у висновках наукової роботи.
3. Важливим елементом програми дослідження виступає гіпотеза – науково обґрунтоване припущення про структуру об’єктів, що вивчаються. Це своєрідний прогноз очікуваного рішення дослідницького завдання. Він базується на наявних теоретичних знаннях про досліджуваний об’єкт.
Якщо при перевірці результат відповідає дійсності, то гіпотеза перетворюється на наукову теорію. Гіпотеза висувається з надією на те, що вона, коли не цілком, то хоча б частково, стане достовірним знанням. Гіпотез може бути декілька – якісь із них підтвердяться, якісь ні.
Під гіпотезою розуміють такі питання для відповіді:
В чому полягає припущення про те, як можна реалізувати ідею і задумку дослідження?
Якою представляється модель нововведення, яка реалізується під час дослідження?
На що вплине нововведення?
Після знайомства з літературою, учень разом із вчителем формулює гіпотезу тому, що саме у вигляді гіпотези в першу чергу формується рішення проблеми, яка і складає головний зміст дослідницької роботи.
Частіше за все гіпотеза формулюється по схемі: «Якщо …, то …».
Визначення методів, об’єкта і предмета дослідження
Об’єктом дослідження називають процес чи явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Головне питання при визначенні об’єкта «Що розглядається?»
Предмет дослідження визначається при відповіді на питання: «Як розглядати «об’єкт», «Які відносини йому властиві?», «Які аспекти і функції виділяє дослідник для вивчення об’єкта?».
Досить поширеним є поділ основних типів методів за дво¬ма ознаками: мети і способу реалізації.
За першою ознакою виділяються так звані первинні ме¬тоди:
1. Спостереження - систематичне цілеспрямоване вивчення об'єкта.
2. Опитування дає змогу отримати як фактичну інформа¬цію, так і оцінні дані, проводиться в усній або письмовій формі. При створенні анкети або плану інтерв'ю важливо сформу¬лювати запитання так, щоб вони відповідали поставленій меті.
3. Порівняння — один із найпоширеніших методів пізнан¬ня. Це процес встановлення подібності або відмінності пред¬метів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об'єктам.
4. Вимірювання — це процедура визначення числового зна¬чення певної величини за допомогою одиниці виміру
5. Тестування є різновидом вибіркового опитування, яке проводиться з метою виявлення суттєвих ознак об'єкта, за¬собів його функціонування, використовується в лабораторних експериментах, коли масове опитування через анкетування неможливе.
Вторинні методи використовуються з метою обробки та аналізу отри¬маних даних - кількісний та якісний аналіз даних, їх си¬стематизація.
За ознакою способу реалізації розрізняють:
1. Логіко-аналітичні, до них належать:
- методи дедукції – це перехід від загальних знань про предмети до одиничних знань про окремі предмети;
- методи індукції – основою індукції є дані, одержані шляхом спостереження.
2. Візуальні або графічні методи:
- графи;
- схеми;
- діагра¬ми та ін.
Структура науково-дослідницької роботи:
o титульна сторінка;
o тези;
o зміст;
o перелік умовних позначень (за необхідності);
o вступ;
o основна частина;
o висновки;
o список використаних джерел;
o додатки (при необхідності).
Титульна сторінка
Титульна сторінка містить назву Міністерства, територіального відділення МАН, а також відомості про базовий науковий, вищий навчальний, або навчальний (школа, позашкільний заклад) заклад, у якому виконана наукова робота, прізвище, ім'я по батькові автора, назву наукової роботи, наукову ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я по батькові наукового керівника, консультанта, місто, рік подання на конкурс.
Тези
У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.
У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального відділення МАН; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності науковий ступень, вчене звання) наукового керівника.
Зміст
Зміст — це друга після титульного аркушу сторінка, в якому визначена структура (план) наукової роботи з назвами розділів, підрозділів та номерів початкових сторінок. Його доречно подавати на початку роботи, зазначаючи назви та номери початкових сторінок усіх структурних елементів праці. Такими структурними елементами наукової роботи можна вважати усі її компоненти, як мають власну назву і здебільшого потребують того, щоб починатися з окремої сторінки. Крім назв розділів, підрозділів, у змісті треба обов'язково відзначити вступ, висновки, список використаних джерел і додатки, якщо вони є.
Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів
Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.
Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальну розшифрування.
Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні.
Вступ
У вступі:
коротко обґрунтовується актуальність та доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми: «актуальність роботи полягає в тому, що …» або «актуальність зумовлена тим, що…» або «… цим визначається актуальність дослідження»;
вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку);;
формулюється мета роботи: «мета роботи полягає в …», «метою НДР передбачено…», «цим визначається мета НДР»;
визначається об’єкт і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження;
повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт — прикладну цінність отриманих результатів;
формулюється зміст поставлених завдань: «мета роботи передбачає виконання таких завдань: …», «мета дослідження визначає її основні завдання…». Формулювання завдань може бути представлене із нумерацією або без неї, але тоді кожне положення зручно розміщувати з абзацу і розпочинати із дієслів: виявити, вирішити, описати, знайти, визначити, встановити, показати, здійснити і т.д. У вступі повинна бути мотивація вибору теми. Вказується, які проблеми вивчені повністю, а які не досліджені зовсім.
У випадку використання у роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).
В кінці вступу, як правило, перелічуються складові частини роботи.
Об’єм вступу не перевищує 2-3 сторінки.
Основна частина
Передбачає виклад отриманих результатів. Особливе значення в ній належить точності заголовків, доступності матеріалу, введенню інформації, яка належить іншим авторам з використанням наступних конструкцій: «як справедливо вважає …», «заслуговує на увагу думка …», «на думку …», «як стверджує …» і т.д.
Власне відношення до інформації можна сказати за допомогою наступних конструкцій: «не можна не погодитись з думкою …», «доречно вважати…», «як справедливо вважає …», «правомірно стверджує …» і т.д.
Ця частина складається з двох-трьох основних розділів, які можуть поділятися на два-три підрозділи, ті, в свою чергу, – на пункти, і за змістом повинні відповідати направленості теми, підпорядковуватись основній меті та завданням, мати приблизно однаковий обсяг.
Приблизний зміст основної частини має бути таким:
• огляд наукової літератури;
• аналіз стану проблеми на момент дослідження;
• експериментальна частина:
а) матеріали та методи дослідження;
б) хід роботи;
в) аналіз отриманих результатів.
Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.
В основній частині роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.
Об’єм основної частини традиційно складається із 20-25 сторінок.
Висновки
У відповідність з реальними фактами повинні бути приведені і висновки з дослідження. Їх також не можна робити занадто поспішно. Висновки повинні випливати з того, що насправді доведено. Висновки звичайно пропонуються у виді коротких і конкретних тверджень, формулювання яких спираються на факти, існування яких до початку проведення дослідження лише гіпотетично передбачалося. Обсяг і зміст понять, використовуваних у висновках, повинні відповідати обсягові і змістові понять, що маються в нових формулюваннях експериментальних гіпотез.
Висновки не повинні мати зайвих слів, в них необхідно звернути увагу на якісні та кількісні показники здобутих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.
Від чіткості та грамотності формулювання висновків значною мірою залежить успіх у зовнішній репрезентації результатів дослідження та якість наукової роботи загалом. Тому слід орієнтуватися, що висновками не може бути стислий виклад змісту попередніх розділів. Висновки - це лаконічне (без зайвої аргументації - система аргументів мала бути використана та повністю задіяна при викладі змісту в основній аналітично-дослідницькій та описовій частині роботи, себто у розділах, які передують висновкам) підведення підсумків всього, що було зроблено і чого було досягнуто у рамках конкретного дослідження. Висновки фактично повинні стати демонстрацією всього того найвагомішого, про що детальна мова була при викладі змісту праці. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.
Подібно до вступу, знайомство з яким повинно переконати у науковості постановки дослідницької проблеми, так само висновки мають упевнити кожного читача, що задекларована проблема (чи сукупність проблем) знайшла належне наукове вирішення у формі повно та кваліфіковано підібраної фактологічної бази та віднайдених зв'язків між окремими предметами та явищами, тобто відкритих та обґрунтованих тенденцій та процесів.
Об’єм висновків може складати 1-3 сторінки.
Список використаних джерел
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 – 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582 – 97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
Наприклад:
книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М., Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с.
збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149-180.
стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. – 2004. − № 2. – С. 2-6.
Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.
Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html.
Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua.
Додатки
До них слід включати допоміжні матеріали (таблиці, схеми, ілюстрації, діаграми тощо). Кожен додаток починається з нової сторінки, симетрично відносно тексту пишуть «Додаток А». Якщо в роботі декілька додатків – їх нумерують літерами українського алфавіту, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад: «Додаток А»). Посилання на додатки в тексті робити обов’язково. При оформленні додатків окремою частиною на титульному аркуші друкують великими літерами слово ДОДАТКИ.
Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад, мал. Д. 2 – другий малюнок додатка Д, формула (А.1) – перша формула додатка А.
Рецензування науково-дослідницької роботи
Наукова робота учнів обов’язково має бути оцінена відповідними фахівцями (досвідченими вчителями, науковцями, спеціалістами певної галузі). На конкурс-захист наукових робіт разом із дослідженням, оформленим відповідно до вимог подається рецензія.
Зміст рецензії має відображати результати аналізу й оцінки роботи з таких питань:
- актуальність та складність обраної теми;
- самостійність і повнота викладу матеріалу;
- рівень обґрунтованості положень дослідження;
- достовірність і новизна наукових тверджень;
- відповідність результатів виконаного дослідження меті та завданням роботи;
- аргументованість висновків;
- можливості впровадження у практику результатів роботи;
- стиль і грамотність оформлення дослідження.
Рецензія має бути підписана та скріплена печаткою установи за місцем роботи того, хто їх готував.
ВИМОГИ ДО ПРЕЗЕНТАЦІЇ
Матеріали до презентації доповіді можуть бути представлені:
1. на папері у вигляді рисунків, малюнків та схем на аркушах довільного, але достатньо великого формату, щоби їх можна було без напруження для зору переглядати сидячи в аудиторії;
2. на фоліях для показу через проектор;
3. в електронній формі у вигляді презентації. Для цього рекомендується засвоїти найпростіші навички й прийоми роботи з найпоширенішою сучасною презентаційною програмою “MS-PowerPoint”. У разі неприйнятності або обмежень у часі можна підготувати презентацію за допомогою програм “MS-Word” або “Adobe Acrobat Pro”.
Організація відібраного матеріалу залежить від типу презентації.
Побудова презентації та техніка її виконання може бути довільною. При застосуванні програмного забезпечення обов‘язковими є такі елементи:
1) тема роботи,
2) прізвище, ім’я та по-батькові учня, загальноосвітній та позашкільний навчальні заклади, клас, гурток;
3) прізвище, ім’я та по-батькові керівників та консультантів науково-дослідницької роботи, їх місце роботи, посада, науковий ступінь;
4) обґрунтування вибору теми, її актуальність;
5) мета роботи і завдання, які слід вирішити для її досягнення;
6) застосовані методи для виконання роботи;
7) ключові моменти основної частини роботи з ілюстративним матеріалом (фото, графіки, таблиці, діаграми тощо), які доповнюють текстовий матеріал;
8) висновки.
Використання учнями кольорів, заставок, шрифтів, анімаційних засобів, аудіо- чи відео-файлів, ускладненої графіки та додаткового художнього оформлення вітається, але не є обов‘язковим.
У презентації також не рекомендується використовувати більше 2-х шрифтів різного написання та зловживати розмірами шрифтів (тобто кеглем) і різними їх написаннями, тобто курсивом, підкресленнями та жирним шрифтом.
ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ПРИ СКЛАДАННІ ПРЕЗЕНТАЦІЙ
• Стислий виклад матеріалу, максимальна інформативність тексту.
• Використання слів і скорочень, уже знайомих учню.
• Відсутність нагромадження, чіткий порядок у всьому.
• Ретельно структурована інформація.
• Наявність коротких та лаконічних заголовків, маркованих та нумерованих списків.
• Важливу інформацію (наприклад, висновки, визначення, правила тощо) треба подавати великим та виділеним шрифтом і розміщувати в лівому верхньому кутку слайда.
• Другорядну інформацію бажано розміщувати внизу слайда.
• Кожному положенню (ідеї) треба відвести окремий абзац.
• Головну ідею треба викласти в першому рядку абзацу.
• Використовуйте табличні форми подання інформації (діаграми, схеми) для ілюстрації найважливіших фактів, що дасть змогу подати матеріал компактно й наочно.
• Графіка має органічно доповнювати текст.
• Пояснення треба розміщувати якнайближче до ілюстрацій, із якими вони мають з'являтися на екрані одночасно.
• Інструкції до виконання завдань необхідно ретельно продумати щодо їх чіткості, лаконічності, однозначності.
• Використовуйте емоційний фон (художня проза запам'ятовується краще, ніж спеціальні тексти, а вірші — краще, ніж проза).
• Усю текстову інформацію потрібно ретельно перевірити на відсутність орфографічних, граматичних і стилістичних помилок.
• Продуктивність навчання збільшується, якщо одночасно задіяні зоровий і слуховий канали сприйняття інформації (зарубіжні джерела це називають принципом модальності). Тому рекомендується там, де це можливо, використовувати для тексту й графічних зображень звуковий супровід. Дослідження свідчать, що ефективність слухового сприйняття інформації становить 15 %, зорового – 25 %, а їх одночасне залучення до процесу навчання підвищує ефективність сприйняття до 65 %.
ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ПРЕЗЕНТАЦІЇ
(ЗА Д.ЛЬЮЇСОМ)
• Кожен слайд має відображати одну думку.
• Текст має складатися з коротких слів та простих речень.
• Рядок має містити 6—8 слів. Всього на слайді має бути 6—8 рядків.
• Загальна кількість слів не повинна перевищувати 50.
• Дієслова мають бути в одній часовій формі.
• Заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основні положення слайду.
• У заголовках мають бути і великі, і малі літери.
• Слайди мають бути не надто яскравими – зайві прикраси лише створюють бар'єр на шляху ефективної передачі інформації.
• Кількість блоків інформації під час відображення статистичних даних на одному слайді має бути не більше чотирьох.
• Підписи до ілюстрації розміщуються під нею, а не над нею.
Усі слайди презентації мають бути витримані в одному стилі.
ЗАХИСТ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
Підготовка до захисту починається з написання доповіді. Як правило її можна поділити на три частини. Перша частина доповіді повторює вступ роботи. Друга частина, найбільша в доповіді, присвячується основним результатам дослідження. Закінчується доповідь заключною частиною, яка складається по тексту висновків науково-дослідницької роботи. В ній перераховуються основні висновки роботи.
До тексту доповіді можуть бути додані додаткові матеріали (схеми, графіки, діаграми і т.п.), які необхідні для доведення положень, які висуваються і обґрунтування висновків, а також запропонованих рекомендацій.
Захист науково-дослідницьких робіт звичайно проходить публічно.
• Мова доповідача повинна бути ясною, грамотно точною, що робить її зрозумілою і переконливою.
• Мова повинна бути також виразною, що залежить від її темпу, тональності й інтонації. Спокійна, нешвидка манера викладу завжди імпонує слухачам.
• Велике значення має вибір одягу. Елегантність, акуратність, підтягнутість в одязі сприяє приємному враженню і розположенню журі.
• Відповідаючи на запитання, необхідно уважно його слухати і зрозуміти зміст того, що цікавить людину, яка його поставила. Бажано на задане питання відповідати відразу, а не вислуховувати всі питання, а потім на них відповідати. При цьому потрібно враховувати, що чітка, логічна аргументована відповідь на попереднє запитання може виключити наступне.
Практичні поради промовцеві:
1) з привітальним словом зверніться до голови журі, членів журі та аудиторії (наприклад: "Шановні голова та члени журі! Шановні слухачі!");
2) представте себе, назвіть прізвище, ім'я, по-батькові, місце навчання (наприклад: "Мене звати Іванова Катерина Олександрівна, учениця 11 класу Новомиколаївської загальноосвітньої школи Іванівського району");
3) виразно, чітко назвіть тему науково-дослідницької роботи (наприклад: "Дозвольте мені представити вашій увазі науково-дослідницьку роботу на тему...");
4) змістовно розкрийте актуальність роботи, сформуйте мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, методи дослідження;
5) коротко розкрийте шлях реалізації основних завдань роботи, обов'язково зробіть належні висновки та підкресліть практичну значимість вашої роботи;
6) не забудьте подякувати аудиторії за увагу;
7) пам'ятайте: доповідь має тривати 7-10 хвилин і не більше.
Захист науково-дослідницьких робіт – це урочиста і святкова подія для кожного учасника конкурсу, тож варто потурбуватися, щоб це дійство справді стало цікавим і корисним для всіх присутніх.
ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ
1. Загальні вимоги.
Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).
Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.
Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.
Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою. Захист роботи також проводиться на іноземній мові.
Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.
2. Правила нумерації в роботі.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.
Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези та додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».
Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.
Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.
Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.
У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.
Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.
Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».
Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».
Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток має мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».
3. Правила цитування та посилання на використані джерела.
Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.
Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.
Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».
Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».
Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.
Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2». Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».
На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».
4. Правила оформлення формул.
Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.
Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.
Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.
Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.
5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.
Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.
Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.
Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.
Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва – посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.
Правила побудови таблиці
Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки ¾ з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова «Продовж. табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».
ЦИКЛОГРАМА
ВИКОНАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
У 20____/20____ НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ
П.І.Б. учня ___________________________________________________________
Відділення фізики і астрономії Секція фізика
Учитель - консультант ________________________________________________
Науковий керівник __________________________________________________
Тема роботи __________________________________________________________
№ п/п Назва етапів Термін представлення
за планом фактично (дата відвідування, зауваження, підпис наукового керівника)
І етап
Обґрунтування теми. Формування і аналіз бібліографічної бази
1. Вибір теми наукової роботи
2. Перша консультація з учителем-консультантом, науковим керівником:
обґрунтування теми, вибір об’єкта, предмета та визначення мети дослідження
3. Пошук наукової літератури
4. Друга консультація: визначення завдання дослідження на основі проведення літературного огляду стану проблеми. Складання попереднього плану роботи та списку використаних джерел та літератури
5. Самостійна робота над науковим проектом. Виконання першого варіанту роботи (в рукописному виді, на окремих аркушах паперу, з однієї сторони, з полями, чітко і розбірливо)
1. Інструктаж про вимоги до оформлення наукової роботи
2. Перевірка та доопрацювання першого розділу
3. Перевірка та доопрацювання другого розділу
4. Перевірка та доопрацювання третього розділу
5. Перевірка та доопрацювання висновків, складання списку використаної літератури
6. Попередній захист роботи за окремим графіком
7. Представлення заступнику директора з навчально-методичної роботи остаточного перевіреного (надрукованого) варіанта з оцінкою за дванадцятибальною шкалою
ІІІ етап
підсумково-узагальнююча робота
1. Індивідуальні консультації з учителем-консультантом, науковим керівником листопад–грудень
2. Підготовка електронної презентації наукової роботи грудень
3. Захист наукової роботи на засіданні наукового товариства січень
4. Участь у районному етапі конкурсу-захисту наукових робіт МАН січень
5. Участь у обласному етапі конкурсу-захисту наукових робіт МАН лютий
ОРІЄНТОВНИЙ КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН ПІДГОТОВКИ
НАУКОВОЇ РОБОТИ УЧНІВ
№ п/п Етапи роботи Зміст роботи Результат Термін
1 Формування вміння працювати з бібліотечним каталогом - ознайомлення з тематичним каталогом бібліотеки;
- ознайомлення з каталогом статей та публікацій у періодичних виданнях - формування навичок інформації;
- знайомство з видами наукових робіт
2 Вибір теми - огляд учнем літератури з декількох тем з метою визначення кола його інтересів;
- остаточний вибір теми та її формулювання - створення учнями власного списку літератури, яка наявна у бібліотеці (наукові джерела інформації за темами);
- вибір теми
3 Розробка плану досліджень - визначення кола питань, які необхідно висвітлити у науковій роботі;
- формування списку досліджень, які необхідно провести;
- визначення кола організацій, підприємств, які можуть надати інформацію за темою роботи;
- визначення строків проведення певних досліджень та збору інформації - план досліджень;
-список організації, які необхідно відвідати;
- план збору інформації
4 Проведення досліджень -збір інформації за планом - інформація за планом
5 Аналіз даних -аналіз зібраної інформації;
-визначення питань, які необхідно опрацювати додатково
-формулювання проблемних питань роботи
6 Розробка кінцевого плану тексту наукової роботи
- формулювання назв розділів роботи - план роботи
7 Написання чернетки роботи
- написання чернетки кінцевого тексту роботи - чернетка роботи
8 Перевірка роботи - вичитка тексту керівником - виправлений текст роботи
9 Друк роботи - набір тексту на комп’ютері;
- підготовка наочних матеріалів для захисту, презентації
- друкована робота;
- плакати наочних графіків, таблиць та презентації
10 Підготовка виступу учня на конкурс-захист
- підготовка виступу;
- репетиція виступу - виступ
11 Захист роботи на районному етапі конкурсу-захисту січень
12 Захист роботи на обласному етапі конкурсу-захисту - підготовка матеріалів
- написання контрольної роботи
- захист роботи лютий
Немає коментарів:
Дописати коментар