Коли дитина на власному досвіді переконується, що кожне явище має
свою причину, її мислення набуває дуже цінної риси: вона намагається
знайти, пояснити природну причину кожного явища.
В.О. Сухомлинський
Перехід освітньої системи України на новий тип, її конкурентоспроможність в європейському і світовому освітніх просторах передбачає формування покоління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці, матиме необхідні знання, навички й компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде здатним навчатися протягом життя.
Щоб зайняти гідне місце в європейській спільноті, наша держава потребує якісної освіти. Саме на якісну освіту сподіваються батьки, які хочуть бачити своїх дітей підготовленими до життя, саме до неї прагнуть діти, які мріють знайти своє місце в житті, бути освіченими і конкурентоспроможними.
Ми живемо в суспільстві дуже динамічному, де знання дуже швидко старіють. Фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні учням інформації, а в тому, щоб навчити учнів самостійно здобувати знання з різних джерел, розвивати в них критичний спосіб мислення. Найважливішим завдання модернізації освітньої системи України є формування в молоді здатності до са¬моосвіти.
Сучасний учень повинен набувати навиків критич¬ного і творчого мислення, тобто вміння контролювати інформацію, ставити її під сумнів, об'єднувати, опра¬цьовувати й систематизувати, писати тексти й висту¬пати перед аудиторією, володіти навичками ділової комунікації, здійснювати пошук ефективних спосо¬бів діяльності, бути «членом команди». Якщо вчитель постійно організовує на уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті знання – якісними.
Така організація педагогічної діяльності вимагає від учителя володіння новими методами роботи, впровадження нових педагогічних технологій, необхідності самому вчителю вчитись, творити, розвиватись та самовдосконалюватись.
Однією з таких технологій, що допомагає учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення. Ця технологія використовуються у вітчизняній педагогічній практиці вже більше десяти років.
Необхідність спонукання учнів до критичного мислення, застосування набутих знань в практичній діяльності є одним з основних завдань курсу фізики основної школи.
Поняття «критичне мислення» використовується в методичній літературі вже більше 50 років.
Найбільш зрозуміле і корисне для вчителів визначення критичного мислення дає професор Девід Клустер :
1. Критичне мислення - мислення самостійне. Ніхто не може думати за нас. Мислення є критичним, тільки якщо носить індивідуальний характер.
2. Критичне мислення починається з постановки проблеми, бо її розв’язання стимулює людину мислити критично. Початок розв’язання проблеми – це збирання інформації за нею, бо роздумувати «на порожньому місці» фактично неможливо.
3. Закінчення процесу критичного мислення – це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв’язати поставлену проблему.
4. Критичне мислення має чітку аргументованість. Людина, яка мислить критично, повинна усвідомлювати, що часто одна і та ж проблема може мати декілька розв’язань, тому вона повинна підкріпити прийняте нею рішення вагомими, переконливими аргументами, які б доводили, що її рішення є найкращим, оптимальним.
5. Критичне мислення – це мислення соціальне. Людина живе в соціумі. Тому доводити свою позицію людина повинна у спілкуванні. У результаті спілкування, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось змінити в ній.
Проаналізувавши різні погляди на визначення поняття «критичне мислення», можна зробити узагальнення: критичне мислення – це здатність людини чітко виділити проблему, яку необхідно розв’язати, самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію, логічно побудувати свої думки, навести переконливу аргументацію, здатність мислити мобільно, обирати єдино вірне розв’язання проблем, бути відкритим для сприйняття думок інших, і одночасно принциповим у відстоюванні своєї позиції.
Результат розвитку критичного мислення - творча особистість
Коли вчитель вирішує, що у своїй роботі буде використовувати методи формування і розвитку критичного мислення, він повинен усвідомлювати, що навчити учнів мислити критично з першого уроку фактично неможливо. Критичне мислення формується посту¬пово, воно є результатам щоденної кропіткої роботи вчителя й учня, із уроку в урок, з року в рік. Не можна виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного мислення в учнів. Але можна ви¬ділити певні умови, створення яких здатне спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення. Головними з них є такі:
1. Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за заданою проблемою, її обробки, вибору оптимального спосо¬бу презентації свого рішення. Робота з формування критичного мислення може вестись не тільки на уроці, а й перед ним і після нього.
2. Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікується висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі, їх діапазон може бути необмеженим, ідеї можуть бути різноманітними, не-тривіальними.
3. Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками. Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій вне¬сок у розв'язання проблеми.
4. Цінування думок інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати думки інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв'язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки зацікавлених людей, щоб мати можливість остаточно сфор¬мулювати власну думку з проблеми, яка може бути скоригована «колективною мудрістю».
5. Віра в сили учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути впев¬нені, що можуть внести свою «цеглинку» у зведення «будинку», яким є розв'язання проблеми. Учитель повинен створити середо¬вище, вільне від жартів, глузувань.
6. Активна позиція. Учні повинні займати активну позицію у на¬вчанні, отримувати справжнє задоволення від здобування знань. Це стимулює їх до роботи на складнішому рівні, до прагнення мислити нестандартно, критично, толерантно поводити себе під час проведення дискусій.
Урок за технологією формування критичного мислення має певну структуру, яка складається з основних етапів.
1. Розминка
2 Актуалізація опорних знань і вмінь
3. Усвідомлення нового матеріалу
4. Рефлексія
Критичне мислення можливе лише на уроці, чітко продуманому та складеному за певною технологією. З цією технологією я вас зараз знайомити не буду, тому що це займе багато часу, при бажанні ви можете ознайомитися з нею самостійно.
Існує дуже багато методів і стратегій, які можуть бути використані на різних етапах уроку для формування навичок критичного мислення у дітей. Найбільшого поширення і застосування набули методи: «Асоціативний кущ», «Розминка», «Обери позицію», «Прес», «Різнокольорові капелюшки», «Мозковий штурм», «Рюкзак», «Дискусія», «Сенкан», «Есе», «Метод проблемних запитань», «Бліц - опитування».
Сьогодні я з вами поділюся своїм досвідом використання одного із названих методів - «Сенкан»
Дидактичний сенкан розвинувся в практиці американської школи у ХХ столітті під впливом японської поезії. Слово «сенкан» походить від французького слова, яке означає «п’ять». Таким чином, сенкан - це вірш, що складається з п’яти рядків, який будується за правилами.
Написання сенкана є формою вільної творчості, що вимагає від автора вміння знаходити в інформаційному матеріалі найбільш суттєві елементи, робити висновки і коротко їх формулювати.
Здатність резюмувати інформацію, викладати складні ідеї, почуття і уявлення в декількох словах - важливе вміння. Воно вимагає вдумливої рефлексії, заснованої на багатому понятійному запасі. При зовнішній простоті форми, сенкан - швидкий, але потужний інструмент для рефлексії, синтезу та узагальнення понять та інформації. Складаючи сінквейн, учень реалізує свої особистісні здібності: інтелектуальні, творчі, образні. Правильно складений сенкан має яскраво виражене емоційне забарвлення.
Сенкан корисний учню - як інструмент для синтезування складної інформації, вчителю - як зріз оцінки понятійного і словарного багажу учнів. Сенкан підсумовує інформацію, висловлює складні ідеї, відчуття і уявлення в декількох словах.
Ця технологія універсальна. Вона може бути застосовна до текстів з будь-якого предмета, коли потрібно глибоко зрозуміти і осмислити його зміст. Використовувати сенкан можна при навчанні будь-якого предмету, зокрема фізики. Фізика – складний предмет, не всім вона піддається, тому не всі її люблять. Особливо часто доводиться мати справу з проблемою нерозуміння у дітей гуманітарного складу розуму. Їх треба зацікавити. Це складно. А от написання сенкана вимагає від учня реалізації практично всіх його особистісних здібностей: інтелектуальних, творчих, образних.
Правила написання сінквейну:
• На першій сходинці записується одне слово - іменник. Це і є тема сінквейна.
• На другій сходинці пишуться два прикметників, що розкривають тему сінквейна.
• На третьому рядку записуються три дієслова, що описують дії, які стосуються теми сінквейна.
• На четвертому рядку розміщується ціла фраза, що складається з декількох слів, за допомогою якої учень характеризує тему в цілому, висловлює своє ставлення до теми, Такою фразою може бути крилатий вислів, цитата, прислів'я або складена учнем фраза в контексті з темою.
• П'ята сходинка - це слово-резюме, яке дає нову інтерпретацію теми, висловлює особисте ставлення учня до теми.
Універсальність цього прийому вражає. Він подобається всім учням. Я використовую сінквейн на різних уроках та на всіх етапах уроку: на стадії виклику, осмислення, рефлексії.
Я пропонуємо наступні способи роботи учнів з сінквейном:
• Складання нового сінквейна.
• Складання короткого оповідання по готовому сінквейну з використанням слів і фраз, що входять до складу сінквейна.
• Корекція і вдосконалення сінквейна.
• Аналіз неповного сінквейна без вказівки теми сінквейна і визначення назви теми цього сінквейна.
• Сінквейн – загадка.
Організаційні форми роботи з сінквейном:
• Самостійно при виконанні домашньої роботи.
• Самостійно на практичному занятті.
• У складі малої групи з наступним конкурсом на кращий сінквейн, складений з обраної теми.
• Робота в парі над однією темою.
• У складі навчальної групи за участю викладача, що виступає в якості ведучого, що допомагає групі скласти сінквейн.
• При написанні оповідання за сінквейном або визначення теми неповного.
Для розвитку критичного мислення не достатньо обмежуватися лише уроком, цю роботу потрібно продовжувати в позаурочний час :наприклад, на засіданнях гуртка.
Буває й так, що дитині не вдається скласти сенкан, тому пропоную продовжити одне із речень:
Сьогодні я дізнався…
Було цікаво…
Було важко…
Я виконував завдання…
Я зрозумів, що…
Тепер я можу…
Я відчув, що…
Я навчився…
Я зміг…
У мене вийшло…
Я спробую…
Мене здивувало…
Мені захотілось…
Урок дав мені для життя…
Погодьтесь, що використання прийому «Сенкан» на уроках фізики виправдано. Чим більш різноманітніші форми та методи нашої з вами роботи, тим більший шанс, що дитині не буде нудно на уроці, що кожен день принесе їй радість нехай маленького, але відкриття. Тому бажаю вам творчих успіхів в вашій роботі.
Покрищук Наталії Володимирівни
Провідна педагогічна ідея досвіду:
Створення умов для критичного осмислення учнями проблемних ситуацій у навчанні, розвитку їхнього творчого потенціалу і креативності, що реалізується за допомогою індивідуального підходу як шляху до саморозвитку, самореалізації та соціалізації учнів, здійснення позитивного впливу на мотивацію навчання фізики.
Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду:
В чинному Державному стандарті базової і повної середньої освіти наголошується, що особлива увага в освіті повинна приділятися практичній і творчій складовій навчальної діяльності учнів, яка базується на вмінні здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, здійснювати способи пізнавальної і творчої діяльності. Ця провідна ідея знайшла подальший розвиток у новому Державному стандарті, де увага акцентується на діяльнісному підході - спрямованості навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань із різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну реалізацію, формування здібностей до колективної діяльності і самоосвіти.
Необхідність спонукання учнів до критичного мислення, застосування набутих знань в практичній діяльності є одним з основних завдань курсу фізики основної школи. У новій програмі курсу фізики основної школи, на яку було здійснено перехід у 2015 р, наголошується, що головна мета навчання фізики в середній школі полягає в розвитку особистості учнів засобами фізики як навчального предмета, зокрема завдяки формуванню в них предметної компетентності на основі фізичних знань, наукового світогляду й відповідного стилю мислення, розвитку експериментальних умінь і дослідницьких навичок, творчих здібностей і схильності до креативного мислення.
Усе це і обумовило вибір вчителькою теми даного досвіду: «Розвиток критичного мислення учнів на уроках фізики та у позакласній роботі – ключ до самостійно мислячої особистості, спроможної адаптуватися до змінюючих умов життя».
В основу роботи над проблемою покладено використання технології розвитку критичного мислення на уроках фізики. Під час впровадження та реалізації свого досвіду вчителькою проводилась діагностика розумових умінь та навичок учнів з використанням прийомів і засобів, спрямованих на підвищення інтересу учнів до отримання нової інформації, на розвиток умінь визначати основну проблему питання, на розвиток умінь аналізувати отриману інформацію.
Опис досвіду вчительки фізики Борівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Покрищук Наталії Володимирівни
Технологія розвитку критичного мислення учнів
Коли дитина на власному досвіді переконується, що кожне явище має свою причину, її мислення набуває дуже цінної риси: вона намагається знайти, пояснити природну
причину кожного явища.
В.О. Сухомлинський
У новій програмі курсу фізики основної школи, на яку здійснено перехід у 2015 р, наголошується, що головна мета навчання фізики в середній школі полягає в розвитку особистості учнів засобами фізики як навчального предмета, зокрема завдяки формуванню в них предметної компетентності на основі фізичних знань, наукового світогляду й відповідного стилю мислення, розвитку експериментальних умінь і дослідницьких навичок, творчих здібностей і схильності до креативного мислення.
Ми живемо в суспільстві дуже динамічному, де знання дуже швидко старіють. Фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні учням інформації, а в тому, щоб навчити учнів самостійно здобувати знання з різних джерел, розвивати в них критичний спосіб мислення. Найважливішим завдання модернізації освітньої системи України є формування в молоді здатності до самоосвіти.
Сучасний учень повинен набувати навиків критичного і творчого мислення, тобто вміння контролювати інформацію, ставити її під сумнів, об'єднувати, опрацьовувати й систематизувати, писати тексти й виступати перед аудиторією, володіти навичками ділової комунікації, здійснювати пошук ефективних способів діяльності, бути «членом команди». Якщо вчитель постійно організовує на уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті знання – якісними.
Така організація педагогічної діяльності вимагає від учителя володіння новими методами роботи, впровадження нових педагогічних технологій, необхідності самому вчителю вчитись, творити, розвиватись та самовдосконалюватись.
Однією з таких технологій, що допомагає учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення. Ця технологія використовується у вітчизняній педагогічній практиці вже більше десяти років.
Необхідність спонукання учнів до критичного мислення, застосування набутих знань в практичній діяльності є одним з основних завдань курсу фізики основної школи.
Поняття «критичне мислення» використовується в методичній літературі вже більше 50 років.
1. Критичне мислення - мислення самостійне. Ніхто не може думати за нас. Мислення є критичним, тільки якщо носить індивідуальний характер.
2. Критичне мислення починається з постановки проблеми, бо її розв’язання стимулює людину мислити критично. Початок розв’язання проблеми – це збирання інформації за нею, бо роздумувати «на порожньому місці» фактично неможливо.
3. Закінчення процесу критичного мислення – це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв’язати поставлену проблему.
4. Критичне мислення має чітку аргументованість. Людина, яка мислить критично, повинна усвідомлювати, що часто одна і та ж проблема може мати декілька розв’язань, тому вона повинна підкріпити прийняте нею рішення вагомими, переконливими аргументами, які б доводили, що її рішення є найкращим, оптимальним.
5. Критичне мислення – це мислення соціальне. Людина живе в соціумі. Тому доводити свою позицію людина повинна у спілкуванні. У результаті спілкування, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось змінити в ній.
Проаналізувавши різні погляди на визначення поняття «критичне мислення», можна зробити узагальнення: критичне мислення – це здатність людини чітко виділити проблему, яку необхідно розв’язати, самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію, логічно побудувати свої думки, навести переконливу аргументацію, здатність мислити мобільно, обирати єдино вірне розв’язання проблем, бути відкритим для сприйняття думок інших, і одночасно принциповим у відстоюванні своєї позиції.
Важливо створити в класі сприятливий психологічний клімат, щоб учні почували себе комфортно та безпечно. Для цього застосовую багато способів:
• хвалити учнів за важливі досягнення у школі та поза її межами;
• реагувати спокійно на неправильні або недостатньо повні відповіді — це дуже важливо, бо впливає на формування почуття захищеності в учнів;
• підкреслювати насамперед те, що було вірно;
• повторювати питання, перефразовувати їх, що може допомогти учням краще розуміти його;
• визнавати індивідуальні можливості учнів (усі учні дуже різні, вони прийшли до школи з різним досвідом, інтересами, знаннями, можливостями та сприйняттям світу);
• поважати думку учнів;
• стимулювати повагу та взаємодопомогу учнів;
• користуватись активним слуханням: установлювати зоровий контакт з кожним учнем на уроці, вільно рухатись по всьому класі й навмисно підходити до кожного з учнів, називати ім'я учня, до якого звертається, уважно і до кінця вислуховувати думку учня, посміхатись тощо.
Серед прийомів та способів формування навичок критичного мислення використовую такі:
- обговорення наукових і публіцистичних статей, матеріалів Інтернету;
- розв’язування логічних задач;
- рецензування своїх і чужих творчих робіт, рефератів;
- створення рефератів аналітичного характеру з виявленням та порівнянням різних поглядів на проблему;
- обговорення і вирішення проблемних ситуацій;
- організація та проведення дискусій з будь-яких актуальних проблем;
- участь в турнірних змаганнях
Існує дуже багато методів і стратегій, які можуть бути використані на різних етапах уроку для формування навичок критичного мислення у дітей. Найбільшого поширення і застосування на моїх уроках набули методи: «Асоціативний кущ», «Розминка», «Обери позицію», «Прес», «Різнокольорові капелюшки», «Мозковий штурм», «Рюкзак», «Дискусія», «Есе», «Метод проблемних запитань», «Бліц - опитування», «Синквейн», в чому могли переконатися вчителі фізики на районному семінарі 17 листопада 2015 року.
Девізом роботи стали слова: «Урок для дитини, кожному заняттю – творчість». На питання: «Чому вчити? Як навчати?» - відповідь у мене однозначна - розвивати творчі здібності учнів, навчати мислити критично, творчо. Основою роботи є гуманістична педагогіка, що розглядає освіту як процес, у центрі якого - особистість.
Ставлю перед собою основне завдання – сформувати особистість, яка мислить критично, а саме :
1. Здатну сприймати думки інших критично, виявляти здатність прислухатись до цих думок, оцінювати й аналізувати їх щодо розв'язання поставленої проблеми.
2. Компетентну, яка прагне до аргументації прийнятого нею рішення на основі життєвого досвіду, фактів з життя та знання справи.
3. Небайдужу у сприйнятті подій, яка виявляє інтелектуальну активність у різних життєвих ситуаціях, здатність зайняти активну позицію у конфронтаційних ситуаціях.
4. Має власну думку, прислуховується до критики на свою адресу, може протиставити свою думку думкам інших або не погодитися з групою.
5. Допитливу, яка здатна проникнути в сутність проблеми, глибину інформації.
6. Чесну сама із собою, яка перемагає сумніви і якою неможливо маніпулювати.
7. Здатну до діалогу і дискусії, яка вміє вислухати думки інших, з повагою ставитись до цих думок, переконливо доводити свою позицію.
При підготовці до уроків за технологією формування критичного мислення дотримуюся певної структури, яка складається з основних етапів:
1. Розминка
2 Актуалізація опорних знань і вмінь
3. Усвідомлення нового матеріалу
4. Рефлексія
Готуючись до уроку, уважно відбираю навчальний матеріал для того, щоб виявити всі можливості застосування активного навчання та критичного мислення. При цьому важливу увагу приділяє мотивації:
- Чому цей урок важливий?
- Як тема уроку пов'язана з іншими темами?
- Як тема уроку пов'язана з життєвим досвідом та інтересами учнів?
- Які можливості надає урок для критичного мислення?
- Що учні зможуть зрозуміти, чого навчаться робити в майбутньому завдяки уроку?
- Яка цінність уроку для вчителя? Для учня?
Під час планування проведення уроку завжди ставлю перед собою питання:
- Як спонукати учнів зосередити думку на темі саме цього уроку?
- Як пробудити зацікавленість до вивчення цієї теми?
- Де, коли, ким, яким чином учням буде надано навчальний матеріал?
- Скільки триватиме кожен етап уроку?
- Як застосувати знання, уміння і навички, отримані на уроці, щоб переконатися в їх сформованості?
Найчастіше урок починається з розминки, яка заміняє так званий організаційний момент. Головна функція розминки - створення сприятливого мікроклімату для творчості на уроці. Стратегія «Розминка» може бути використана:
• для знайомства учасників навчання один з одним;
• для об'єднання тих, хто навчається разом;
• для активізації емоційної, розумової діяльності, зосередження на конкретному навчальному предметі на початку кожного заняття;
• для відпочинку, зміни виду діяльності протягом заняття.
Підхід до організації розминки може бути різний. Один з них, який застосовую найчастіше, - це обговорення девізу або епіграфу уроку (як правило, це висловлювання видатних людей, народна мудрість тощо).
Девіз - це художнє вираження квінтесенції уроку. Обговорення змісту девізу налаштовує дітей на творчий лад, сприяє формуванню органічної потреби в осмисленні почутого.
Для створення емоційного настрою перед груповою роботою на дошці записую епіграфи та девізи до роботи в групах: «Один за всіх, усі — за одного!», «Ми — одна команда!», «Твій успіх іде на користь мені, а мій — на користь тобі, бо він у нас — спільний!». Для настрою дітей на доброзичливі, щирі взаємини на уроці пропонує учням закінчити одним словом речення: «Я бажаю тобі...» (Можливі варіанти відповідей учнів: успіху, перемоги, наснаги, твор¬чості тощо.)
Для активізації розумової діяльності учнів пропонує учням слово, яке може бути назвою теми уроку, ключовим словом уроку чи поняттям, яке застосовується на уроці. Діти складають кросворд з літерами даного слова з умовою, що нові слова мають відношення до даної теми. Завдання може мати і протилежним : розгадайте кросворд і отримаєте ключове слово уроку.
Другий етап уроку "Актуалізація опорних знань і вмінь".
На цьому етапі відбувається кілька важливих моментів. По-перше, учні активно пригадують все те, що вони знають з теми. Це їх змушує перевіряти свої власні знання та продумувати до дрібниць тему, над якою вони починають працювати. Важливість такого первинного занурення в тему буде краще видно на двох наступних етапах.
Девіз на цьому етапі уроку: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають». На цьому етапі учні встановлюють рівень власних знань, встановлюю мету навчання і сприяю формуванню в учнів самоспрямованості на вивчення нової теми .
На етапі актуалізації знань можна використовувати методичний прийом «Асоціативний кущ», метод - «Вірю—не вірю», прийом «Закінчи фразу».
Третій етап уроку - усвідомлення нового матеріалу.
Цей етап найголовніший, оскільки учень сам отримує та аналізує інформацію у вигляді схем , діаграм , таблиць, тексту, формул.
На цьому етапі учні виконують такі розумові дії:
• розуміння: здатність викласти ідею своїми словами;
• використання: уміння побачити можливість застосувати певну ідею;
• аналіз: уміння знайти причини і наслідки , інші складові частини комплексної ідеї;
• синтез: уміння поєднати кілька ідей в одну нову, створити нову версію ідеї;
• оцінка: уміння робити висновки щодо адекватності певної ідеї або джерела для пояснення якогось явища.
На даному етапі використовую різноманітні стратегії і методи. Необхідними компонентами усвідомлення є мозковий штурм, проблемні запитання, дискусії, метод «Прес», метод «Обери позицію», «Ессе».
Четвертий етап уроку - Рефлексія.
Під рефлексією психологи розуміють самоаналіз, роздуми про те, що людина знає, відчуває, про що думає.
Обов’язковою рисою етапу рефлексії є постановка запитань. Діти ставлять запитання і відповідають на запитання, здійснюють контроль і самоконтроль, корекцію знань, отриманих на уроці. На цьому етапі практикую використання прийому "Мікрофон".
Учні по черзі висловлюють свою думку про роботу на уроці:
- Мені найбільш сподобалося на уроці---
- Мене найбільш здивувало на уроці---
- На уроці я дізналась про---
- На наступному уроці я хотіла б дізнатись більше про---
На етапі рефлексія використовую метод «Синквейн». Самостійна робота в стилі "синквейн" допомагає учням у первинному сприйнятті теми, спонукає до поглиблення роботи над текстом, розвиває творчі здібності, уяву учня, вміння нестандартно мислити . Кожен може відчути себе поетом, виявити свій власний погляд на певний об’єкт, явище.
Методику формування критичного мислення використовую не тільки на уроках, але й у позакласній роботі. Щоб зацікавити учнів своїм предметом, розвивати в них логічне мислення, проводжу КВК, інтелектуальні конкурси, вікторини. Вчу своїх вихованців творчості і самостійності на індивідуальних заняттях, де працюю з обдарованими дітьми, під час підготовки до олімпіад, турнірів, МАН, на заняттях гуртка.
Використання інтерактивних технологій в контексті особистісно-орієнтованого навчання на уроках фізики
Процес навчання нерозривно пов'язаний з таким поняттям, як методика навчання. Методика – це не те, якими книжками чи касетами ми користуємося, я те як організоване наше навчання. Іншими словами, методика навчання – це форма взаємодії учнів і вчителів процесі навчання. У рамках сформованих умов навчання, процес навчання розглядається як процес взаємодії між вчителем і учнями (урок), метою якого є залучення останніх до тих чи інших знань, навичок, умінь і цінностей.
Якщо брати узагальнено, то з перших днів існування навчання як такого і до сьогоднішнього дня склалися, утвердилися й здобули поширення усього три форми взаємодії: пасивна, активна, інтерактивна.
Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Спрямування навчально-виховного процесу на формування духовності особистості, розкриття її потенційних можливостей та здібностей, утвердження загальнолюдських цінностей стало головною стратегією педагогічної діяльності творчо працюючих вчителів.
Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі впровадження новітніх педагогічних технологій, які б давали можливість для розвитку творчих здібностей особистості.
З - поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних технологій я визнаю переваги роботи в режимі інтерактиву, який найбільш повно забезпечує комфортні, безконфліктні і безпечні умови розвитку дитини, всебічно реалізує її природний потенціал, виховує особистість, здатну до самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв'язання проблем, критично мислити, прагне реалізувати себе.
Поняття «інтерактив» тлумачиться як «взаємодія». Виходячи з цього, інтерактивне навчання — це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня, що «робить всіх учасників процесу суб'єктами». У процесі інтерактивного навчання вчитель виступає в ролі організатора, лідера групи учнів, про що свого часу говорив відомий педагог П.П.Блонський: «Вчитель - лише співробітник, помічник і керівник дитини у власній праці дитини».!
Інтерактивні форми роботи допомагають не позбавити жодного учня уваги, зробити його не тільки слухачем чи спостерігачем, а й активним учасником навчального процесу, бо його робота на уроці має результат.
Місце вчителя в інтерактивних уроках найчастіше зводиться не лише до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей уроку, він же розробляє план уроку (як правило, це сукупність інтерактивних вправ і завдань, у ході роботи над якими учень вивчає матеріал).
Інтерактивний урок складається з таких елементів:
· Мотивація. Мета якої - сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Використати для цього можна запитання; цитати, короткі історії, невеличке завдання тощо. Займає цей етап не більше 5% робочого часу.
· Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів. Метою даного етапу є: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття, (приблизно 5% часу)
· Надання необхідної інформації. Мета полягає у тому, щоб дати учням достатньо інформації, для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні - лекція, ознайомлення з роздатковим матеріалом, презентація виконаного домашнього завдання. Для економії часу на уроці можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернути увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно - прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування, приблизно 10% часу заняття
· Інтерактивна вправа – центральна частина заняття. Процес реалізації даного етапу полягає в:
- інструктуванні - вчитель розповідає учасникам про мету вправи, про правила, про послідовність дій і обсяг часу на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло;
- об’єднанні у групи, або розподіл ролей;
- виконанні завдання / вчитель виступає організатором, консультантом, ведучим дискусії;
- презентації результатів роботи.
· Підбиття підсумків. Оцінювання результатів уроку (дебрифінг). Обговорення задля усвідомлення зробленого на уроці. Слід повернутися до очікуваних результатів, оголошених на початку уроку (20% часу уроку).
Таким чином, основними складовими інтерактивних уроків є інтерактивні вправи і завдання, що виконуються учнями. Принципова відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних у тому, що в ході їх виконання не тільки і не стільки закріплюється уже вивчений матеріал, скільки вивчається новий. Крім того, інтерактивні вправи і завдання розраховані на так звані інтерактивні підходи. У сучасній педагогіці накопичений найбагатший арсенал інтерактивних підходів, серед яких можна виділити такі:
- Творчі завдання.
- Робота в малих групах.
- Навчальні ігри (рольові ігри, імітації, ділові ігри й освітні ігри).
- Використання суспільних ресурсів (запрошення фахівця, екскурсії).
- Соціальні проекти й інші поза аудиторні методи навчання (соціальні проекти, змагання, радіо і газети, фільми, спектаклі, виставки, презентації, пісні і казки).
- Розминки.
- Вивчення й закріплення нового матеріалу (інтерактивна лекція, робота з наочними приладами, відео й аудіо матеріалами, «Учень у ролі вчителя», «Кожний навчає кожного», «Мозаїка» («Ажурна пилка»), використання питань, Сократичний діалог).
- Обговорення складних і дискусійних питань і проблем («Займи позицію (шкала думок)», проективні техніки, «Один — удвох — усі разом», «Зміни позицію», «Карусель», «Дискусія в стилі телевізійного шоу», дебати, симпозіум).
- Розв'язання проблем («Дерево рішень», «Мозковий штурм», «Аналіз казусів», «Переговори і медіація»).
Серед напрямків інтерактивного навчання виділяють:
- Кооперативне навчання;
- Колективно-групове навчання;
- Ситуативне моделювання;
- Опрацювання дискусійний питань.
Для ефективного застосування інтерактивного навчання, я завчасно й старанно планую свою роботу:
- Даю завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.
- Відбираю для уроку чи заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням ключ для засвоєння теми.
- При виконанні інтерактивних вправ даю учням час подумати над завданням.
- На одному занятті використовую одну (максимум дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп.
- Глибоко вивчаю і продумую матеріал, зокрема додатковий.
- Старанно планую, розробляю заняття: визначаю хронометраж, ролі учасників, готую запитання й можливі відповіді, розробляю критерії оцінювання ефективності заняття.
- Мотивую учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для них випадків, проблем.
- Оголошую очікуванні результати заняття та критерії оцінювання роботи учнів.
В ході використання інтерактивних методів навчання, виявилось, що взаємодія учнів має й свої слабкі сторони, які необхідно враховувати і пам’ятати. Найвагомішими проблемами, з якими я зустрілась, це неготовність учнів до самостійної діяльності, великі затрати часу на ознайомлення учнів з правилами проведення того чи іншого методу, використання лише якогось одного методу навчання не приводить до очікуваного результату.
- Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога.
- Варто починати з поступового введення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з нею не ознайомленні.
- Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять, ніж часто використовувати нашвидкуруч підготовленні ігри.
- Варто використовувати спочатку прості інтерактивні технології: робота в парах, малих групах, тощо.
- Потрібно також пам’ятати, що пасивність учнів викликає насамперед одноманітність навчального процесу. В зв’язку з цим я намагаюсь проводити уроки так, щоб інноваційні прийоми на них не повторювалися.
Застосовуючи інтерактивні форми роботи, я переконалася, що вони успішно формують у дітей потребу здобувати знання, розвивають інтерес, любов до пізнання, допитливість. Працюючи в групах чи парах, учні самостійно розв'язують доступні для них питання, стають дослідниками, разом переборюють труднощі на шляху до мети. Ефективність роботи залежить насамперед від того, наскільки кожний учень усвідомлює важливість роботи разом та взаємодії через взаємодопомогу. Це породжує у дітей прагнення робити все можливе для досягнення успіху класу (групи) в цілому й усвідомлення кожним, що без його особистого успіху не можна досягти поставленої мети. За таких умов всі учні відчувають себе пов'язаними одне з одним, що формує в них позитивну взаємозалежність, а також розвиває почуття особистої відповідальності за досягнення у навчанні.
Успіх уроку залежить від позитивної атмосфери в класі, від хорошого настрою, від готовності учнів до співпраці. Цьому сприяє і привітна усмішка вчителя, і дружній тон спілкування, створення ситуації успіху.
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити