Я - класний керівник

Виховна година «Спорт і фізичне виховання – утвердження здорового способу життя»         8.09.2015

Епіграфами є слова:
    "Спорт виховує тоді, коли він є улюбленим заняттям кожного".                                                                                                                         (В.О.Сухомлинський)

      "О спорт! Ти - мир!"  (П'єр де Кубертен)

                    "Та ким поставлений рекорд,
                      Кому б не сяяли медалі,
                      Перемагаєш ти, о СПОРТ!
                      Хто б не стояв на п'єдесталі."
                                      (П'єр де Кубертен)

 Всі ми знаємо, що рух - це життя. З моменту, як народилася дитина, мама займається з нею зарядкою та гімнастикою. Подорослішав, дитина сама обирає,  займатися їй спортом чи ні. Добре, якщо батьки та дитина знайдуть спільну мову в цьому питанні. Можливо, саме ця дитина досягне великих успіхів у спорті і прославить країну на весь світ. Але, якщо людина не займається професійно спортом, все - таки  кожен день вона виконує якийсь певні рухові дії: іде пішки до школи, до роботи, підбігає до автобуса або бігає за друзями на перерві.
Але все це невеличке навантаження. Тому дуже корисно дітям і дорослим  виконувати ранкову зарядку, бігати вранці доріжками парку чи стадіону, виконувати вправи на розвиток таких якостей як сила, гнучкість, спритність.
 Недарма кажуть: «В здоровому тілі –здоровий дух!»  Бо якщо в нас нічого не болить, то нам і світ в радість, і ніщо не зможе нас зупинити в досягненні своєї мрії,  мети. Але, якщо нас щось непокоїть, щось болить, то в нас немає бажання займатися улюбленою справою, просто радіти життю і сонечку. В цьому випадку на допомогу приходить фізкультура, але називається вона лікувально-оздоровча. Є багато прикладів, коли фізкультура допомогла людині в боротьбі з хворобою.
Спорт - це життя. Власне, це є 100% правда - спорт сприяє продовженню людського життя, укріплює здоров'я і взагалі дуже позитивно діє на всіх нас. Можна написати цілу книгу про користь спорту, а можна сказати все однією фразою. Останнє дуже добре виходить у знаменитих мислителів минулого і сьогодення, давайте подивимося, що і як говорили ці люди.
 Є такі афоризми про спорт…
Гімнастика подовжує молодість людини. Дж. Локк
Життя не тільки боротьба, але й інші види спорту. Б. Крутієр
Хто спортом займається, той сили набирається. Невідомий автор
 Отже, можна сказати, що фізкультура і спорт - це велика, потужна сила, яка зближує людей, дарує радість спілкування, здоров’я. Тож займайтеся фізкультурою і спортом, щоб здоров’я вистачило вам на 100 років вперед.
Вірші про спорт
 Хто з фізкультурою на «ти»,     в житті досягне він мети,
 бо в спорті — міць та сила   і для душі, й для тіла.
 Стадіон, басейни, корти —  атрибути знані спорту,
 боротьби, змагань, наснаги,  сили, спритності, відваги.
 Протиборство, перемоги — спортом пройдені дороги.
 Успіх, результат, медалі,  сльози, гімн на п’єдесталі.
 Праця, піт і тренування.  Підсумовує старання
 новий світовий рекорд.
 То ж приймай вітання, СПОРТ!
 О спорт! Ти - насолода!

  Ти - вірний, незмінний супутник життя.
 Нашому Духу і тілу щедро даруєш радість буття.
  Ти - безсмертний. Ти живеш і сьогодні,
  Після краху загублених у віках Олімпіад.
  Ти - урочистий провісник весни людства.

   О спорт! Ти - будівничий!
  Ти - майстер гармонії.
  Ти - особливий, небуденний зодчий.
 Ти - довів, що вічний рух - не мрія, не утопія.
  Він існує. Одвічний рух - це спорт.
 О спорт! Ти - справедливість!
 Ти вказуєш прямі, чесні шляхи,
 котрі шукають люди для досягнення мети,
  поставленої в житті.   Ти - безсторонній.
 О спорт! Ти - виклик!
  Ти вимагаєш боротьби!
  Вся сила наших м'язів зосереджена
  в одному на вибух подібному слові - спорт.
 О спорт! Ти - благородство!
 О спорт! Ти - радість!
 О спорт! Ти - плідність!
 О спорт! Ти - прогрес!
 О спорт! Ти - мир!
Сподіваюся, що від сьогоднішнього дня всі ви не перестанете займатися спортом, адже спорт і фізичне виховання – утвердження здорового способу життя.






Перед лицем природи ми всі рівні: і лозинка, й стебло очерету, і грудка землі, і я           15.09.2015

Мета: виховання відповідальності за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя на землі, господарські, гуманні принципи природокористування.
Формування екологічної культури, гармонійних відносин людини і природи, усвідомлення учнями того, що людина – частина природи, історія – частина історії природи, природа є першоосновою існування людини.

Основними завданнями екологічного виховання є такі:

1. Вироблення практичних вмінь і навичок раціонального природокористування;
2. Оволодіння знаннями про природу рідного краю
3. Залучення до активної екологічної діяльності;
4. Виховання до дбайливого ставлення до природних скарбів України;
5. Формування екологічної культури, гармонійних відносин з природою.

Ведучий: До вас, мої рідні, звертаюся я, До всіх вас, у кожній сім’ї, Росте на узліссі ялинка моя — Не зрубайте її. В озері плаває пташка моя — Не вбивайте її. Яскріє на небі зірка моя — Не згасіте її. Світ-казку будує мрія моя — Не спиняйте її. Щоб тяжко не зітхать в занедбаних руїнах, Щоб гірко не ковтати вам сльози каяття, Спиніться, люди, захистіть природу, Бо потім буде пізно! Не буде вороття!
Ведуча: 3 давніх-давен на Землі володарювала цариця Природа, яка дбала про взаємини живих організмів з природою і поєднувала в собі всі науки. Люди мали примітивні знаряддя праці і тому не могли сильно зашкодити природі. Проходили сторіччя, люди все більше вирубували ліси та бездумно використовували природу. Занепокоїлась цариця Природа,але вона нічого не
могла вдіяти. Сучасна людина оголосила війну природі і природа відступає під натиском цивілізації. І зараз вийде привітати присутніх всіх Природа-мати.
Природа: Людино мила, схаменись! Поглянь навколо подивись, Якої шкоди завдала. Не вжеж не жаль свого села?
Озер і рік своїх не жаль? тому й в душі моїй печаль.
Людина: Стічними водами розведені річки, Відходами насичені ґрунти Від квітів пахне гербіцидами А від комах інсектицидами.
Природа: На всій планеті потепліло від чаду й диму посіріло Дерева від отрути похилились берізки зовсім чорними зробились.
Людина: Оболонки землі отруту вбирають Кислотні дощі землю поливають Парниковий ефект вкоріняється «Мирний атом» вже нам не підкоряється.
Природа: Незважаючи на сумні прогнози,ви ще можете поліпшити майбутнє своєї Планети, якщо цим порятунком займеться кожен із вас. І кожен із вас буде дотримуватися екологічних норм і правил.
Ведучий: 3 того часу,як люди природу на землі почали зневажати Змушений Бог був на Землю Ангела свого послати. Йому ім’я - Еколог. Вас просимо:запам’ятайте,пильнує він землю і небо. А зараз його в школі нашій вітайте.
Еколог: Я - Еколог на Землі, турбот повні дні мої, Що тут люди натворили, накидали, насмітили… І повітря задиміли. Що це сталось з вами люди? Це ж як так то нічого не буде: ні річок, ні гаїв, ні криниць,
Ні комах,ані звірів,ні птиць, ані квітів,ні трав,ні повітря, Ні людей! Хоч тепер вже повірте, зупиніться - останній є шанс Огляніться - благаю я вас!
Я-Еколог неспроста, я і в будні і в свята і рослині,і тварині часом також і людині помагаю в небезпеці. Маю друзів яких запрошую до вас. Вони розкажуть нам про ситуацію в нашому рідному селі, та допоможуть знайти вихід із екологічної ситуації, яка склалася в Саях
Cело Саї - молоде і прекрасне
Гарне щодня, щогодини воно
Хай же ніколи в вас мрія не гасне
Кращим робити його все одно
В золоті кленів, в багрянці осики,
В віхолі сніжній і в сяйві весни,
В променях сонця... хоча й невелике,
Рідне село всі надії здійсни?
В біло-рожевім вишневім цвітінні
В барвах достиглих осінніх плодів
В місячнім сяйві, в яскравім промінні
Село тривог і нездійснених снів.
Нашому селу вже багато років.
Від слова батько в слові Батьківщина,
Надія, сила, віра і тепло
То ж будь Вкраїні завжди вірним сином
І збережи свій край, щоб не було.
З дитинства ми знаємо,
Чого нам всім треба:
Чистого дощику, синього неба,
Треба і чути, і бачити літом,
Як запишається жайвір над житом.
Пісня на мотив " Несе Галя воду "
Моє рідне село
Саями так зветься
А по біля нього
Лісок любо в'ється
Люди працьовиті
Піски зупинили
Сади рукотворні
Кругом посадили
А наші поля
Всіх просто чарують
Здоров'я й наснагу
Люб'язно дарують
Саї, мої любі
Сосонки тендітні,
Розгонисті поля
І люди привітні.
-----------------------------
Щось не те на білім світі
Щось не все в порядку,
Сади вишневі похилились,
Хрущі давно вже не гудуть,
Лише жуки ті колорадські,
Картоплю день і ніч гризуть.
Жайворонки в полі вже не так співають
Пестициди й хімікати вітри розганяють
На городах наших огірки не родять,
Хмари з кислотними дощами
Дуже часто ходять
Тече річенька, ой величенька
З хімікатами в ній водиченька
Є і фарбоньки й рештки бітуму
Зверху рясонька їсти нікому.
------------------------------------------------
Та ось дивіться жителі Саїв,
Відкрийте очі, гляньте навкруги,
Це ж хто отак з природою посмів?
Що плачуть з горя і ліси й луги?
Вода забруднена і рибау ній гине,
І тут вже не почуєш спів птахів,
Земля страждає, як мала дитина,
Як чоловік таке творить посмів?
Дощі ідуть з дебільшого кислотні
Повітря вже не чисте, як колись
Найбільша мрія в нас усіх сьогодні,
Щоб край наш по новому відродився?
Краса? Пильніш дивися
Де тут вона? Сміття навколо й бруд
У сміттєзбірник гай перетворився
Розсадник всіх мікробів бачу тут
Пляшки, бляшанки, квітки не знайти
О, люди, хто нам розуму позичить?
Хто нас навчить природу берегти?
Ревуть та стогнуть земні простори
Від Саївських рясних бур'янів,
Земля не винна в цьому горі,
Що має таких господарів.
Невже вам люди байдуже буде,
Як землям ради не дадуть
Куди не гляне людське око
Поля кругом в амброзії цвітуть.
Ніхто землі не захищає
І обробляють як небудь
А коли вродить щедро нива
З земли святої все згребуть.
.
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,
Що ми після себе на світі лишаєм?
Ліси наші в'януть нема більше рік,
Пташки покидають край рідний навік.
Нечисте повітря, у грунті - нітрати
І слово "Чорнобиль" нам страшно згадати
І щоб на світі не сталось біди,
Шануймо природу усюди й завжди.
Природа нам - як рідний дім,
Вона усім - як мати,
Щоб лад завжди був в домі тім,
Про це нам треба дбати
Набираю у груди повітря
І кричу, щоб почули усі,
На землі цій, в природі - ми діти
Ми без неї ніщо в цьому світі,
Ми без неї ніщо в цім житті!
Схаменіться люди добрі
Захистіть природу,
Як не буде річки й лісу,.
Не буде й народу.
Ми вірим в те, що кожен з нас усіх
Посадить сад, чи дерево, чи квіти
І в нас в Сая скрізь буде щастя й сміх
І завжди тут здорові будуть діти.
1-й Ми – юні екологи !
2-й Ми любимо свій рідний край.
3-й Ми постійно дбаємо про зелені насадження!
1-й Ми хочемо дихати чистим повітрям!
3-й Ми прагнемо зберегти природу ставків!
Всі разом – ми друзі твої, Природо!
1-й Пам’ятай квіти у природі виглядають набагато красивіше, ніж у букеті, який швидко зів’яне!
2-й Відпочиваючи в лузі чи в лісі, не залишай за собою сміття!
3-й не ламай гілля дерев!
1- й Утримуйся від розпалювання вогнищ!
Всі разом - право на життя мають всі!
Природа:Що ж нам робити? Адже природа гине на очах. Як тут здоровим бути тож треба заходів вживати і у Еколога спитати.
Еколог:Хто,як не ми. поможем цій землі, вона стократ віддячить нам розмаєм. Задумайтесь великі та малі яке багатство та красу ми маєм.
Людина: Прозорому всміхайтесь ранку, радійте кожному світанку, Милуйтесь квітами у полі і буде в нас всього доволі, Звірят і птаство не чіпайте, дерева молоді саджайте.
Природа
Люди, чи знаєте, чого мені треба?
Чистого дощику з синього неба.
Треба і чути, і бачити літом,
Як запивається жайвір над житом.
Як підпадьомкають в мідній пшениці
Досвітком тихим перепелиці.
Треба, щоб в лісі для лиса і лося
Місця живого хоч трохи знайшлося,
Треба ще рибок, малих і великих,
В чистих-пречистих озерах і ріках.
Треба, щоб я по морському купанні
Не одмивавсь од мазуту у ванні.
Треба сніданків і треба обідів,
Тільки, будь ласка, без жодних нуклідів.
Треба, виходить, не так і багато.
Люди, чи важко про все це подбати?
Еколог:
Незважаючи на сумні прогнози, ми ще можемо поліпшити майбутнє нашої планети, якщо її порятунком займеться не лише суспільство, а й кожен зокрема. Це буде можливим тоді, коли дотримання екологічних вимог стане нормою нашого життя.
Людина
Ви рано встаньте, сонце в небі стріньте,
Ним замилуйтесь, серце задрижить.
Якщо ще так чарує вас довкілля,
То я вважаю: варто в світі жить!
Сприймайте світ широкою душею,
Про те байдуже час собі летить.
Якщо вогонь у тілі ще тепліє
То знайте люди: варто в світі жить.
Хотілося б, щоб ви пам'ятали слова римського мислителя Сенеки, сказані ще в 1 ст. н. е.: «Жити щасливо і жити в злагоді з природою — одне й те ж саме»
Вчитель. Мені дуже хочеться вірити, що після сьогоднішнього свята ваші душі стали добрішими, серця теплішими і ви назавжди запам’ятаєте :
Земля – не рабиня наша, а мати.
Сонце – не вітчим наш, а рідний батько.
Ліси – наші брати, річки – сестри.
Дощі, вітри, сніги мусять бути добрими гостями.
А ми на своїй планеті не тимчасові мешканці, а мудрі господарі.
Тож любіть нашу Землю і пам’ятайте, що після нас житимуть люди, адже найбільша цінність у світі – життя, чуже, своє, життя тварин, рослин, життя на всьому протязі в минулому, теперішньому та майбутньому.
(Виконується пісня на мотив «Ми желаем счастья вам»
В села, де поля вже пустирі,
Де води немає в джерелі,
Де хорошу воду в бочці ждемо вічність ми,
Щоб було нам легко в тяжкий час,
Дуже треба кожному із нас ( 2 рази )
Природу берегти.
Приспів.Ми бажаєм вам завжди
Чистого повітря і води,
І сонця промені
Хай завжди ідуть сюди.
Ми бажаєм щастя вам,
І воно повинно прийти,
Тож рук ви докладіть,
І природу збережіть.
Вчитель. Ось і закінчилось свято.
Спасибі всім, хто працював:
Актором був, вірші читав,співав. пісні
Хто нам у всьому помагав.
На цьому друзі прощавайте і ще не раз у гості завітайте







Дорога до школи         22.09.2015

Дорога до школи завжди є справжньою пригодою, але інколи вона може містити небезпеку, про яку ти маєш знати для того, щоб бути у безпеці.
Такі прості речі, як правильний одяг та світло відбиваючий матеріал, можуть зробити твою дорогу до школи безпечнішою.

Уяви свою дорогу до школи. Не забувай звертати увагу  машини, що рухаються.
Будь завжди помітним!

Особливо це стосується холодних і темних осінніх і зимових місяців. Ми радимо тобі носити світлий одяг, щоб водії машин тебе краще бачили у темряві.

Щоб зробити себе ще більш помітним для водіїв, доцільно пришити до одягу світло відбиваючий матеріал, який може врятувати твоє життя. Ти можеш, наприклад, зробити аплікацію з такого матеріалу та нашити її на свій одяг або прикріпити до рюкзака чи портфеля.

При увімкненому ближньому світлі водій автомобіля може побачити пішохода, який носить світло відбиваючий матеріал, з відстані 150 метрів. Якщо ж на тобі немає такого матеріалу, то водій машини побачить тебе лише з 30-ти метрів. А це дуже мало для того, щоб вчасно зупинити автомобіль.

Будь завжди помітним!
Бережи своє життя!

Найважливіші дорожні знаки означають:

Стоп - ти повинен зупинитися та пропустити інших
Дати дорогу - їдь повільніше або зупинись і пропусти інших
Пішохідний перехід - ти повинен переходити дорогу саме у цьому місці
Доріжка для велосипедистів - ти повинен її використовувати для катання на велосипеді
Доріжка для пішоходів - ти повинен нею користуватися, коли йдеш пішки
Житлова зона - ти повинен їхати повільно і звертати особливу увагу на дітей, які грають на вулиці, та пішоходів










До  Дня української писемності.      29.09.2015


 Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

 Мова моя українська,
 Батьківська, материнська,
 Я знаю тебе не вивчену –
 Просту, домашню, звичну,
 Не з-за морів покликану
 Не з словників насмикану

 Ти у мені із кореня,
 Полем мені наговорена,
 Дзвоном коси накована,
 В чистій воді смакована,
 Болем очей продивлена,
 Смутком багать продимлена,
 З хлібом у душу всмоктана,
 В поті людським намокнута,
 З кров’ю моєю змішана,
 І аж до скону захищена.

 (Звучить пісня на слова Степана Галябарди, муз. Олена Слободянка)

 Мови чарівний голос
 На ріці життя тихо меле млин часу,
 І у вишині зорі по одній гасить
 та запалює замість них нові знову
 І несе у світ пломінкий вогонь слова.
 Слово мовили знов уста мої, слово,
 Як бусинками, ними виграє мова.
 Зорі і світи сіли край мого столу,
 Слухають її мови чарівний голос.

 Приспів:
 Причасти мене розмовою
 Українською мовою.
 Зачаруй мене славнозвісною
 Українською піснею.
 Причасти мене розмовою
 Українською мовою.
 Зачаруй мене ніжною
 Українською піснею.

 Засвітає день квітами пісень ясно,
 Літо щедре йде, сто надій цвіте рясно.
 З рідної землі б’є вже джерело знову
 І течуть слова у дзвінкий кришталь мови.
 Слово мовили знов уста мої, слово,
 Як бусинками, ними виграє мова.
 Зорі і світи сіли край мого столу,
 Слухають її мови чарівний голос.

 Приспів.
 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".
 Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часі
  З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
 Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.
  Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян. Костянтин (Кирило) (827 – 14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.
 У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів.
 – Адже ви обоє солуняни, – сказав Михайло, а солуняни всі говорять по – слов’янськи. Я знаю, – додав він, звертаючись до Костянтина, – ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив Моравії. Відповідь Костянтина знаходимо у "Житіях Кирила і Мефодія".
 Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!
 За свідченням джерел Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку на 3-4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка (880 р.) Костянтина названо "творцем слов’янського письма".
Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця .
 Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов’ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов’янські народи: російський, український і білоруський.
 В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис. У середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою "Апостол" надрукована в Москві в 1564 р., в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.
 У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. "Повість минулих літ" називає книги "ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини". "Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй".
  Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.
1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
 1884 р. – закрито всі українські театри.
 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи".
 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
 1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.
Молитва
Гріховний світ вирує неспроста ,
 Підступний демон, що керує нами,
 Та піднімається нетлінно над віками
 Велична постать вічного Христа.
 О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
 Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
 Прости гріхи й провини безневинні,
 І до спасіння всіх нас поведи.
 О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
 Всели в серця неопалиму мрію,
 Щоб ми, пізнавши віру і надію,
 Жорстокий світ добром перемогли.
 Моя прекрасна українська мово,
 Найкраща пісня в стоголоссі трав.
 Кохане слово, наше рідне слово,
 Яке колись Шевченко покохав.
 Ти все знесла насмішки і зневаги,
 Бездушну гру ворожих лжеідей,
 Та сповнена любові і відваги
 З-за грат летіла птахом до людей.
 Ти наш вогонь на темнім полі битви,
 Невинна кров пролита в боротьбі.
 Тебе вкладаєм тихо до молитви
 І за спасіння дякуєм тобі.
 Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
 Так Котляревський у щасливий час
 Вкраїнським словом розпочав співати,
 І спів той виглядав на жарт не раз,
 Та був у нім завдаток сил багатий.
 І огник, ним засвічений, не згас,
 А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
 Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
 Ну що б, здавалося, слова...
 Слова та голос –
 Більш нічого.
 А серце б’ється – ожива,
 Як їх почує!...
 Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
 Читець
 Говоріть, як колись вас навчала матуся,
 Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
 Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
 Не тримайте слова, віддавайте комусь.
 Щиро так, м’яко так, починайте казати,
 Як воліла б відкритись ваша душа.
 Може хочеться їй у словах політати
 Привітати когось, а чи дать відкоша.
 Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
 Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
 Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
 Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
 Говоріть про любов і про віру у щастя,
 Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
 Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
 Говоріть і продовжуйте мові життя.
 (Олесь Лупій "Говоріть")
 Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери "Б". "Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".
  "Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".
  Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!".
  А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові "хенд" – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова "мама" – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.
 Ой яка чудова українська мова!
 Де береться це, звідкіля і як?
 Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
 Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
 І така розкішна і гнучка, як мрія...
 Є в ній хурделиця, віхола,
 Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
 Та не в тому справа, що така багата.
 Помагало слово нам у боротьбі,
 Кликало на битву проти супостата
 Та звучало сміхом на полях плаката,
 І за все це, мово, дякуєм тобі.
  Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.
 Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.




Хто не хоче чути крику літніх, того не почують,  коли сам благатиме про поміч       6.10.2015

 До Міжнародного дня людей похилого віку

1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН, а в Україні це також і День ветерана.
Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і з 1991 щорічно відзначає цей день. Рішення про щорічне відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою від 26 вересня 1997 року №1066 «Про щорічне відзначення Міжнародного дня громадян похилого віку». Відповідно до Указу Президента України від 24 вересня 2004 року №1135/2004 1 жовтня Україна відзначає і День ветерана.
За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. Таких у світі нині – понад 629 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на землі.
Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливим і милосердним до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.
У цей чудовий день осінній
У атмосфері цій родинній
Ми вас вітаємо із святом
І від душі хочем бажати:
Добро хай множиться і щастя,
Міцне здоров’я хай додається.
А радість лиш сповна вам буде,
Відніметься хай сум і лихо,
Співає пісню серце стиха,
І доля в дім добром іде.

Що ваші роки й роки кожну мить
Свою любов і працю віддавали
Землі і людям… тож від них прийміть
Все найдорожче, все, чого не мали:
Хоч і не обходиться без проблем, непокоїть здоров’я, та з роками водночас приходить життєва мудрість. Це час, коли вже збудовано дім, посаджено не одне дерево, стали дорослими діти та радують онуки і правнуки.
Гумореска    Павла Глазового «Як Кузьму провчила жінка»
Як Кузьму провчила жінка його милаПовернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні,
Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані.
Лежить собі, проглядає журнали й газети,
А дружина варить, готує котлети.
Пообідав Кузьма смачно, запалив «Казбека».
- Ну чого ти, - пита жінку, - така недалека?Тільки в тебе і балачки про борщ й олію,
І ні слова про театри, про драматургію.
А є жінки! Збоку глянеш – ходить мов Аїда,
Драматургів усіх знає, аж до Євріпіда.
Так и сипле: Тіто Гоббів, Карузо, Фелліні,
Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні…
А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса.
Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса.
Давно тебе не бачив я в хорошому платті.
Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті.
Ти забула, що є в світі жіночі принади –
Перманенти, манікюри, духи та помади.
Я хотів би бути мужем культурної дами,
А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками,
Що побачиш – вишні, сливи, - пхаєш у консерви…
Я не можу, розумієш? Здають уже нерви.
Через добу повернувся наш Кузьма додому.
Зустрічає його жінка і платті голубому.
Очі чорним підведені, на губах помада.
Закрутило Кузьмі в носі від духів «Еллада».
Плаття модне, вузесеньке, облягає форми,
Ще й коліна не прикриті – такі тепер норми!
Посадила Кузьму в крісло, сіда проти нього.
Як французька кінозірка, виставила ноги.
У Кузьми від здивування потилиця змокла.
А дружина запитує: - Ти читав Софокла?
Тобі може, до подоби п’єси Евріпіда?
Сопе Кузьма: Відчепися! Подавай обідать.
Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п’єси?
- А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси,
Що немає шику-блиску, манери негарні.
Я сьогодні простирчала півдня в перукарні.
Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову.
Запевняв, що я похожа на Любов Орлову.
Не було у мене часу возиться з обідом,
Так я тобі й замінила обід Евріпідом.
 Коли зостанетеся на одинці зі своїми бабусями і дідусями, притулиться до них міцно і візьміть в свої рученята їхні шорсткі долоні, натруджені мозолями, і притисніть до себе. Бо прийде час, коли захочеться відчути їх біля себе, вилізти до них на коліна, попросити пробачення за щось погане, зроблене чи сказане, а обізватися вже не буде до кого.
Роки…роки. Їх наче не було. Війнули вони пташиним крилом і помандрували колючою стернею, запахом жнив, щебетом весен, снігами зим і щедрістю літа, залишивши солодку згадку.
Летять літа, як білі журавлі,
Дзвенять, як ті волошки в житі,
Та не зникає слід їх на землі,
Якщо для добрих справ були прожиті.

Пригадай, мій друже, давні дні.
Ті світанки й весни журавлині
І стежини перші ті шкільні,
Біля школи пишний цвіт жоржини.
Рідну землю, ніжність і надію,
Першу радість і першу печаль,
Перші друзі, першу свою мрію…
Не летіть, літа, так швидко в даль.

Не сумуйте, старенькі!
Сині весни пройшли, промайнули,
Не сумуйте, старенькі!
Сині весни пройшли, промайнули,
Наче коні, промчали літа.
Не помітили їх, не збагнули,
Як настала пора золота.
Не сумуйте, старенькі, не треба,
Не тримайте у серці жалі.
Я до ніг прихилив би вам небо,
Щоби краще жилось на землі.
Кажуть, юність живе лиш майбутнім,
Кажуть, зрілість цінує лиш мить,
Тільки старість живе незабутнім,
Тим, чого не вернуть, не спинить,
Є закони природи незмінні
Для людей, для птахів, для трави.
Ви простіть нас, байдужих, ми винні,
Будем ми ще такими, як ви.
Всім нам нелегко у сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя. То я звертаюся до вас з словами-проханням “Молодосте, зазирни у вічі старості!”.













Життя людини – найвища цінність      13.10.2015

  Мета: формувати усвідомлене розуміння поняття «життя», його унікальності, цінності, значущості для кожної особистості; спонукати учнів до роздумів над важливими життє-вими проблемами;  сприяти усвідомленому ставленню до власного життя та життя інших людей, як до найвищої цінності.

Епіграф.

Найдорожче в людині – це життя. Воно дається один раз,   і прожити його  потрібно так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки, щоб не палила ганьба за підленьке і дріб’язкове минуле…
                                                                                                              М. Островський

Проблемні питання:
-          У чому сенс життя?
-          Що зробити для того, щоб життя було прекрасним?
-          Ради чого варто жити?

 Життя, як мить, єдина мить,
Махне крилом – і пролетить…
Але в цю мить, коротку мить,
Було і сонце і блакить.
Вкарбую їх в своїх очах.
Бо нам дана мить для життя,
А вічність?  -  То для забуття.
Найцінніше, що є у людини, - це її  життя. Воно дається їй тільки раз і кожній – своє. Довге чи коротке, неповторне і звичне,  радісне і сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин, воно триває від народження і до смерті, і його не можна прожити двічі.
  Таємниця життя… Вона хвилювала людей завжди з того часу, як вони усвідомили себе живими істотами. Чи має життя якусь мету і сенс, і в чому вони? Хто керує людським життям? Чи можна його зробити кращим і красивішим? Чи має людина право піти із життя або позбавити іншу людину?
   Один східний  володар захотів пізнати всю історію людства. Мудрець приніс йому 500 томів. Зайнятий державними справами, цар  відіслав його, наказавши викласти все це в більш стислій формі. Через 20 років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер 50 томів, але цар був уже занадто о старий, щоб подолати  стільки книг і знову відіслав муд-реця. Пройшло ще 20 років, і постарілий, посивілий мудрець приніс володарю один-єдиний том, який вміщав усю премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смер-тельному одрі і у нього не залишилося часу, щоб прочитати навіть одну цю книгу.  Тоді мудрець виклав йому історію людства в одному рядку: людина народжується, старіє і помирає.
    Тож для чого людина приходить на цей світ? Щоб помучитись, постаріти, постраждати і безслідно піти у забуття? В чому сенс життя?
   Відповіді на ці питання шукало людство у всі часи.
Треба жити кожним днем,
Не відкладаючи на потім…
Що має буть – не обминем
В своїх стараннях і турботі.
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьоднішнім вогнем,
Бо потім може й не настати…
              (В. Крищенко)
Життя – це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти дитинства, молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.
 Ось послухайте притчу.
  Прийшов молодий парубок до мудрого діда та й запитує:
-          Як мені життя прожити, щоб потім не каятися?
Відповів йому мудрий:      -          Якщо хочеш довго жити, посади сад, якщо хочеш, щоб тебе люди прославили, викопай криницю, якщо хочеш безсмертним бути, учи добру дітей.
(вірш «Хвилина» Марії Яковчук)
Запам’ятайте, наші діти,
Що мить безцінно дорога.
Що нам дано не просто жити –
Не просто так горить зоря.
Кожна утрачена хвилина –
Ой, як важлива у житті!
На жаль не позбираєш днини
Отак змарновані в путі.



( вірш «Не плач» Тетяни Печончик)
Не плач, коли життя жорстоке
Тобі стежину шле лиху,
Ще знайдеш щастя синьооке
На вкритім тернами шляху.
І не сумуй, коли яскраве
Для тебе сонце вмить зайде,
Ще прийде час – і зірка слави
Смарагдом в душу упаде.
Життя – це поле щастя й муки,
Тому до труднощів звикай,
Та головне – безсило руки
Ніколи ти не опускай!

 Істинне призначення людини – жити, а не існувати. (Дж.Лондон).
Повноцінне життя. Яке воно? Насичене, бурхливе, невгамовне.
Життя штормить, а я чекаю штилю,
 обридло борсатись в безодні шалу хвиль…
Життя бурлить, той шквал не ущухає,
Поки життя штормить, доти воно триває!

 Як і байка, так і життя ціниться не за довжиною, а за змістом. Буває людина прожила кілька десятків років, а що можна про неї сказати хорошого, який слід лишився після неї? Російські письменники Лермонтов і Пушкін прожили дуже коротке життя, однак  їхні імена залишилися в віках?
  Вміти жити – це вміти аналізувати своє ставлення до життя. Пошук змісту життя – проблема складна. Нерідко вона пов’язана з певними невдачами, розчаруваннями в собі  і в людях.
Бесіда.
-          Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?
-          Що складніше і важливіше – будувати життя чи пристосовуватися до нього?
-          Чи хочеш стати видатною людиною, «зіркою»? Для чого це тобі потрібно?
-          Що зробити для того, щоб життя стало цікавішим, яскравішим, змістовнішим?

   Римський імператор Марк Аврелій, котрий жив у ІІ ст..до н.е., прославився не тим, що він був імператором і правив «вічним Римом», скільки своїми роздумами про життя, серед яких є й такий: «Живи так, немовби ти зараз повинен розпрощатися з життям, немовби час, залишений  тобі,є несподіваним дарунком».
 Мати Тереза, лауреат Нобелівської премії, громадянка світу в найвищому розумінні цього слова, залишила т им, хт о вступає  на життєвий шлях, духовний заповіт, у якому сказано(Учень з ученицею читають вірш)
Життя – нс.    Скористайся ним.
Життя – це краса.  Милуйся нею.
Життя – це мрія.   Здійсни її.
Життя – це виклик    Прийми його.
Життя – це обов’язок.    Виконай його.
Життя – це цінність.    Цінуй його.
Життя – це любов.   Насолоджуйся нею.
Життя – це тайна.    Пізнай її.
Життя –це удача.   Шукай цю мить.
Життя таке чудове,Не марнуй його.
Цінуй твоє життя.   Борони його.    

 Мов мить одна, у вічність йдуть роки.
Ти підростаєш швидко, любий сину.
І вже тепер потрібно віднайти
Свою життєву, правильну стежину.
Отож візьми з собою у життя
Благословенне материнське слово.
У радості годину й в скрутний час
Поради ці не забувай ніколи.
Ти заздрощам не відкривай душі,
Не дай тобою їм заволодіти.
Умій прийняти успіхи чужі
Й удачам інших щиро порадіти.
Нехай без меж щастить тобі завжди,
Не забувай: в людей ще є скорбота.
Їм руку допомоги дай в  біді
І не чекай подяк за свій неспокій.
У нашім світі безліч є шляхів,
І дуже важко в нім не помилитись.
Ти намагайся до останніх днів
Порядним, мужнім, чуйним залишитись.
Життя прожить – не поле перейти.
Слова ці добре пам’ятай дитино,
Й зроби усе, що тільки можеш ти,
Щоб з честю заслужить  звання Людина
                             Олена Прадійчук

 Любіть себе, та не безмежно,
Не бійтесь правди, хоч яка гірка,
Робіть, що хочете, та обережно,
І не лякайтесь сліз, що як ріка.
 Життя – це подарунок для людини,
Це шанс безсмертним спробувати стать,
Це найдорожчий скарб, єдиний,
Який не можна обмінять.
Життя є дар Божий. Ми повинні берегти цей дар, як святиню. Нехай Господь пошле в серця ваші радість, душевний мир, здоров’я, успіх у добрих ділах!
-           У чому сенс життя?
-          Що зробити для того, щоб життя було прекрасним?
-          Ради чого варто жити?
Продовж  думку.

Життя, як мить, єдина мить,
Махне крилом – і пролетить…
Але в цю мить, коротку мить,



 Для чого людина приходить на цей світ? Щоб помучитись, постаріти, постраждати і безслідно піти у забуття? В чому сенс життя?

 Прокоментуй слова Крищенка.
Не відкладаючи на потім…
Що має буть – не обминем
В своїх стараннях і турботі.
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьоднішнім вогнем,
Бо потім може й не настати…
-          Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?
-          Що складніше і важливіше – будувати життя чи пристосовуватися до нього?
-          Чи хочеш стати видатною людиною, «зіркою»? Для чого це тобі потрібно?
-          Що зробити для того, щоб життя стало цікавішим, яскравішим, змістовнішим?
Вислови  власну  думку.          
Не плач, коли життя жорстокеё
Тобі стежину шле лиху,
Ще знайдеш щастя синьооке
На вкритім тернами шляху.
І не сумуй, коли яскраве
Для тебе сонце вмить зайде,
Ще прийде час – і зірка слави
Смарагдом в душу упаде.
Життя – це поле щастя й муки,
Тому до труднощів звикай,
Та головне – безсило руки
Ніколи ти не опускай!









З козаків візьмемо приклад     20.10.2015

Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ — козацька республіка
Слово "козак" уперше зустрічається в літописах XIV ст. У перекладі з тюркської воно означає "одинокий", "вільний", "працелюбний", "войовничий".
Найголовнішою причиною виникнення козацтва було посилення в XV ст. феодального гніту й іноземного поневолення українського народу. Волелюбні селяни й міщани, які не хотіли терпіти лихої долі, втікали у степові райони середньої течїї Дніпра, де лежали неозорі родючі землі. У другій половині XV — на початку XVI ст. виникло чимало козацьких слобід і хуторів в районі Канева, Черкас, у верхів'ях Південного Бугу, на Синюсі, Тясмині, Росі, а також на лівому березі Дніпра, на Трубежі, Сулі. Козаки полювали на звірів, ловили рибу, займалися бджільництвом, землеробством.
Проте життя в цих поселеннях було вкрай небезпечним. Степовими шляхами татарські орди набігали на Україну, грабували і нещадно били людей, брали їх у полон. Озброєні козаки відбивалися й самі нападали на татарські улуси. У писемних джерелах є згадки про те, що 1489 р. вони були провідниками польського війська під час його походу проти татар. 1492 р. козаки напали на татарські кораблі під Тягинкою на Дніпрі. А наступними роками вирушали в походи не лише проти Кримського ханства, а й проти турків.
На заселених козаками землях склалася особлива соціальна організація — без кріпацтва та примусу. Козаки становили "товариство" — громаду, яка на своїх радах вирішувала всі життєво важливі питання. Тут же обирали старшину — отаманів, осавулів, суддів. Поступово влада зосереджувалася в руках заможних козаків.
Були ще й міські козаки. Вони становили значну частину населення Чигирина, Канева, Корсуня, Черкас.
У першій половині XVI ст. під тиском польсько-литовських феодалів, що панували на Наддніпрянщині, частина козацтва відступила на південний схід і створила поселення за Дніпровими порогами. Сюди прибули й ті, хто бажав боротися проти татарських орд. Перші укріплені "городки" — січі, збудовані на островах для захисту від ворогів, ймовірно, з'явилися ще на початку XVI ст. Відомості про це дає польський хроніст XVI ст. М. Бельський. Але питання про утворення Запорозької Січі потребує подальших досліджень. Історики й досі сперечаються, чи можна вважати першою Січчю укріплення, зведені українським князем Д.Байдою-Вишневецьким на о. Мала Хортиця. В 50-х роках він був черкаським і канівським старостою. А збудував Січ на острові близько 1554-1555 pp. Проте, не діставши підтримки з боку польсько-литовської держави, Д.Байда-Випшевецький 1558 р. перейшов на службу до московського царя Івана IV. Кілька років потому він повернувся до України й 1563 р. взяв участь у поході на Молдавію. Потрапивши в полон, був виданий турецькому султанові й страчений.
Згодом Січ не раз змінювала своє місце, переводилася козаками на інші дніпровські острови - Томаківку, Базавлук, Хортицю.
Запорозька Січ була своєрідною "козацькою республікою". Очолював її кошовий отаман: він керував виборною військовою козацькою радою, в якій мали право брати участь усі козаки. Рада обирала кошового отамана (гетьмана), осавула, обозного, кошового суддю, писаря, хорунжого (строком на один рік) та іншу козацьку старшину. За адміністративно-територіальним устроєм землі Січі у XVIII ст. поділялися на паланки (округи) на чолі з полковниками. Військо складалося з куренів, якими керували куренні отамани. І хоч усі козаки на Січі формально були рівними між собою, старшина мала привілеї — отримувала під час походів більшу частину здобичі, володіла багатими хуторами-зимівниками.

Запорозька Січ стала південно-східною твердинею, що захищала українські землі від нападів турецьких і татарських агресорів. Спускаючись Дніпром на своїх човнах-"чайках", козаки громили ворожі гарнізони й не раз загрожували навіть самій столиці Осяйної Порти — Константинополю. Такими ж вдалими були походи запорожців 1577 р. у Молдавію, а згодом, 1586-го, на Очаків, Аккермш, Гянжу, Гезлев (Євпаторію) та ін.
Козацтво відігравало важливу роль в історії українського народу, ставши в XVI-XVIII ст. могутньою опорою в його боротьбі за визволення з-під гніту Речі Посполитої.
Намагаючись розколоти козацтво, польський уряд прийняв 1572 р. за реєстром (списком) на службу певну частину козаків. Вони отримували платню, підпорядковувалися коронному гетьманові й були звільнені від податків. Спочатку існував полк із 700 реєстровців. 1590 р. його чисельньність зросла до тисячі. Не включених до реєстру (таких було значно більше) позбавили козацьких прав.
Але, незважаючи на відмінності між ними, всі козаки виступали спільно проти соціального й національного гноблення.
Після низки козацьких повстань сейм вирішив ліквідувати Січ, але польське військо, виснажене тривалою боротьбою, не могло битися з козаками. До того ж, польський король потребував допомоги запорожців у своїх загарбницьких походах. Він обіцяв їм добру платню, й ті погодилися. У 1600 р. понад 4 тис. козаків разом з польською армією вирушили до Молдавії. Після скасування сеймом свого рішення про ліквідацію козацтва воно взяло активну участь у польсько-шведській війні. На початку XVII ст. ряд козацьких загонів допомагав польським військам у походах на Москву. Окремі козацькі підрозділи, навпаки, допомагали московським військам у боротьбі з поляками.
Питання вікторини з історії Українського козацтва

1 Що означає слово «Січ»?
2 Що означає слово «Кіш»?
3 Що означає слово «козак»?
4 Скільки було порогів? Їх назви.
5 Назвіть найвидатніших козацьких гетьманів
6 Коли була Визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького?
7 Скільки разів Січ змінювала місцерозташування? Назви Січей?
8 Назвіть козацьке прислів'я про Січ та Великий Луг
9 В якому році і хто збудував замок, що вважався гніздів'ям Запорозької Січі?
10 Що буквально означає слово «клейнод»
11 Що таке клейноди? Які клейноди ви знаєте?
12 Що таке бунчук?
13 Який вигляд мав бунчук?
14 Звідкіля українці перейняли цей атрибут?
15 Хто  носить бунчук?
16 Якого кольору був бунчук на Запоріжжі?
17 Що таке булава?
18 З чого виготовлялася булава?
19 Що являв собою каламар; хто ним володів?
20 Що таке пірнач? Кому він належав?
21 Хто володів печаткою?
22 Що таке литаври? Хто ними володів?
23 Хто перший вручив козацькому Запорозькому-війську клейноди?
24 Який одяг носили козаки?
25 Назвіть атрибути справжнього козака?
26 Як голили собі голову
27 Як козаки могли перечекати небезпеку де-небудь при березі чи у плавнях?
28 Яку козаки носили зброю?
29 Яким чином козаки повідомляли на велику відстань про небезпеку?
30 Для чого козаки випалювали в степу високу траву?
31 Якого кольору був стяг у Запорізькій Січі?
32 Як називався козацький ватажок
33 Що зі своєї зброї козаки жартома називали „сестрицею”(
34 Як була укріплена Запорізька Січ?
35 Кому з гетьманів народ присвятив пісню „Ой на горі та й женці жнуть
36 Прийняття рішення на козацькій раді відбувалося
37 Портрет Богдана Хмельницького знаходиться на купюрі:
38 40-тисячне козацьке військо знищило під Хотином
39 Гербова печатка, на якій був зображений козак
40 Остаточна ліквідація гетьманщини відбулася
41 У тяжкій неволі Петро Калнишевський
42 Богдан Хмельницький помер в день
43 Коли й де було засновано першу Запорозьку Січ?
44 Про яку історичну постать ідеться? Український князь-гетьман, який спорудив на Дніпрі замок-фортецю, що її вважають першою відомою Січчю
45 Як називають центральний орган управління Запорозької Січі, у віданні якого перебували адміністрація, фінанси, суд?
46 Кому належала найвища влада в козацькій республіці?
47 Що таке «запорозький зимівник»?
1. Які прикордонні замки захищали на межі XV-XVI ст. українське пограниччя з північного боку Поля?
 Канів, Черкаси, Звенигородка, Вінниця, Брацлав, Хмільник, Бар
 Канів, Черкаси, Звенигородка, Вінниця, Перекоп, Очаків, Бахчисарай

2.Де виникали Січі-фортеці - столиці запорозьких козаків?
 У пониззі Дніпра за Дніпровими порогами
 Перед Дніпровими порогами, на території Брацлавського та Київського воєводств

 3.Які символи-атрибути належали до козацьких клейнодів?
 Корогва, булава, бунчук, пірнач, печатка
 Корогва, булава, королівська корона

 4.Яку причину визначають як головну у виникненні українського козацтва?
 Потреба захисту українських земель від завойовницьких походів турецько-татарсько-ногайського війська
 Прагнення українців володіти торговельними шляхами з Азії в Європу

 5.Якими були наслідки господарської діяльності українських козаків?
 Заселення та освоєння Поля, а отже розширення життєвого простору українців мирним шляхом
 Поширення на всій території українських земель фільварково-панщинної системи господарювання
Шайтан* - чорт
 броварник** - пивовар
 сагайдак**** - козел
 гаспид**** - диявол









Ваш світлий подвиг незабутній      3.11.2015
Виховна година до 70-річчя визволення України        Шлях до перемоги

Мета: ознайомити учнів з бойовими діями за визволення України впродовж 1942-1944 рр.; на прикладі історичних фактів показати якою ціною далась перемога над загарбником нашої Батьківщини; виховувати почуття патріотизму та національної свідомості.

Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить залився,
Неначе розпанаханий кинджал.
 Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
Тремтять гармати. Бє на спалах дзвін.
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба кари.
 Синів, дочок благає: -Захистіть! –
Страждає в муках Україна мила.
І піднімається з глибин століть
Непоборима, нездоланна сила.
 Хто це б вгадав і по якійсь причині,
На скільки літ розтягнеться війна?
І звісно всім: земель багато в світі,
А рідна, батьківська, - лише одна.
 Гримить гроза війни. Іде розплата.
Покладено судьби на терези.
Але коли ж порадує солдата
Веселий грім весняної грози?
 У заметілі і в гарячім літі
Клекоче битва, грізна і трудна.
І так багато є доріг на світі,
Але до перемоги – лиш одна.
 Лише одна туди дорога,
В задимлену сувору данину,
Хоча вона така важка і довга –
Через бої, через усю війну.
 Вкраїну хоч із краю в край сходи,
Усі роздоли, всі її простори, -
Навряд чи знайдеться десь двір, куди
Не внадилося б ненависне горе.
Однією із жахливих сторінок ХХ століття є Друга світова війна 1939-1945 рр., яка торкнулася і нашої країни. Саме під час цієї війни розпочалось довге і криваве протистояння наших співвітчизників за визволення нашої держави. Тяжкий шлях визволення України тривав з 1942 до 1944 рр., попри гіркоту поразок ми вирвали перемогу у ворога звільнивши нашу державу. Саме цим подіям і присвячена ця тематична година.
28 жовтня вся Україна відзначає річницю визволення від німецько-фашистських загарбників.  71 рік тому останній фашист покинув землю нашої Батьківщини.
 Але до цього дня потрібно було пройти кілометри шляху, спочатку відступаючи, залишаючи фашистові наші краї, але потім з новими силами, зібравшись кинутися на ворога знову і вже гнати їх до кордону незупиняючись.
Україна.  Її безкрайні поля, зелені ліси і гори, блакитний Дніпро, все  вразила пухлина фашистської чуми.  Скільки українських хлопців і дівчат пішли на фронт, щоб захищати свою країну. Але на початку червня 41-го все ще було спокійно.
 Раптово запала на величезних просторах, застогнала від жахливого болю земля. З світлої солов'їної ночі в чотири години ранку 22 червня на неї обрушилося незліченна кількість бомб і снарядів. Тисячі німецьких гармат відкрили вогонь по радянських прикордонних заставах, у вузлах зв'язку і районах розташування частин і з'єднань Червоної Армії.
Тисячі танків з чорними хрестами прасували гусеницями російські простори. Машина гітлерівської агресії була запущена на повну потужність.
Восени 1942 року на Волзі в районі Сталінграда розпочалася одна з найбільших битв Другої світової війни. У результаті наступу радянської армії 19-23 листопада в оточенні опинилося 330-тис. німецьке угруповання. 2 лютого 1943 року фашистські війська капітулювали. Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні. 18 грудня 1942 року фашистів вибили із с. Півнівка Міловського району (Луганщина). Того ж дня від нацистів звільнено ще декілька населених пунктів України. Першим районним центром, звільненим від окупантів, було м. Мілове. 1 066 солдатів і офіцерів загинули за визволення першого міста на українській землі.
Людина і метал, що міцніше? Що сильніше? Переміг чоловік, але якою ціною? Як багато їх залишилося там, на полях, в низинах, в лісах і болотах! А скількох пам'ятають тільки самі близькі люди, не завжди знаючи, під яким обеліском, в якому краю похований син, чоловік, батько, дідусь...
 Улітку 1943 року (5 липня - 23 серпня) радянським військам удалося завдати поразки гітлерівським арміям на Курській дузі. Загальний наступ під Курськом дав можливість визволити місто Харків (23 серпня 1943 року). Уперше за всю історію Другої світової війни Москва салютувала визволителям українського міста. Почався загальний наступ, який мав на меті повністю звільнити Україну від німецько-фашистських загарбників. Першим етапом цього плану стала підготовка до визволення Лівобережної України.
Протягом серпня - вересня 1943 року від німців звільнено Лівобережжя з його промисловим серцем — Донбасом. Операції на території Лівобережної України відбувалися в досить важких умовах. Відступаючи, нацисти в безсилій люті теж застосували тактику «випаленої землі» — знищували все, передусім промислові об'єкти й матеріальні цінності, які не можна було вивезти до Німеччини. У жовтні 1943 року радянські війська остаточно ліквідували німецькі плацдарми в районі Мелітополя та Запоріжжя й самі почали закріплюватися на правому березі Дніпра біля Києва та Кременчука. На черзі була операція з визволення столиці України.

Учні.
 У свої 17 років т  Я встав у солдатський стрій
У всіх шинелей сірий колір, у всіх один покрій.
У всіх товаришів - солдатів
І в роті і в полку
Протигаз і автомат, та фляга на боці.

2. Мені було 18 під Москвою
Сухих гілок обрушені батоги
Бовталися на вітрі. І все на світі
Здавалося - кинутим вниз головою.
Був чорним сніг. Ворог прямо в серце мітив.
Так починалося повноліття....
У військових днями ми так і не дізналися:
Між юністю та дитинством - де межа?
Нам в сорок третьому видали медалі,
....і тільки в 45-му паспорта.
Давайте вшануємо пам'ять загиблих у тій війні, недоживших до Перемоги,  тих, хто помер від голоду в блокадному Ленінграді, тих, хто помер біля верстату, наближаючи з кожним кроком День Перемоги.
На вирішальному етапі битви за Україну радянські війська, зосереджені на теренах України, мали значну перевагу над ворогом. Так, у складі І, II, III та IV Українських фронтів налічувалося понад 2,3 млн. осіб, 28,8 тис. гармат і мінометів, 2 тис. танків і самохідних артилерійських установок (САУ), 2 370 літаків. Українські фронти, відповідно, очолювали відомі полководці (М. Ватутін, І. Конєв, Р. Малиновський, Ф. Толбухін).
9 вересня по 28 жовтня 1944 року радянськими військами була здійснена Карпатська операція, яка закінчилась вигнанням фашистів з Карпат. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, а 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон. Уся етнічна територія України була звільнена.
 Ще живуть на світі люди, які дали цей урок всьому людству. Ще можна глянути на їхні обличчя, їхні очі, почути їх прості, нехитрі розповіді про ті часи..
 Звичайно, історики можуть скрупульозно порахувати кількість дивізій, які брали участь у тому чи іншому битві, кількість спалених сіл, зруйнованих міст..
Але не вони можуть розповісти, що відчувала семирічна дівчинка, на очах якої бомбою розірвало мати.
 Про що думав голодний 10-річний хлопчик у блокадному Ленінграді, варивший у воді шкіряний черевик, дивлячись на трупи своїх рідних.
Про це можуть розповісти вони самі. Ті, хто бачив цю війну.
 Ті, хто вижив в ту війну. Ті, хто ще живі.
 З кожним роком їх стає все менше і менше ветеранів Великої Вітчизняної. Що вони для нас? Задумайтеся. Зрозумійте. Без них не було б зараз синього неба, ясного сонця, зеленого лугу ...
Не було б тебе, мене...
І найкраще, що ми можемо зробити для них - знати і пам'ятати.













Виховна година « Обери життя без куріння» до Міжнародного дня некуріння.
Шкода від куріння                                                                          10.11.2015
Сценарій інтерактивного тренінгу

Мета заняття: формувати в дітей прагнення займати активну життєву позицію, вести здоровий спосіб життя; активізувати свідоме, аналітичне ставлення учнів до засобів реклами; повідомити про руйнівний вплив тютюнопаління на організм людини, формувати в учнів негативне ставлення до цієї шкідливої звички.

Обладнання: маркери, бейджики, скотч, кольоровий папір, пластилін, ножиці, клей, фломастери.
Коментар: до проведення тренінгу доцільно залучити двох–трьох учнів старших класів.
Перебіг заходу
 1 Гра «Я та здоров’я»
Мета: сприяти знайомству учасників гри одне з одним, створенню позитивного емоційного клімату.
1.      Усім учасникам гри роздають бейджики, на яких діти мають написати великими літерами своє ім’я, а також намалювати асоціативний символ (емблему) до слова «здоров’я». Учасники можуть писати на бейджику ті форми своїх імен, які їм найбільше подобаються.
(Час виконання — 5 хв)
2.      Учасники по черзі називають своє ім’я і коротко пояснюють свій малюнок.
Наприклад: «Мене звати Максим, але я хотів би, щоб мене називали Максом. У моїй уяві здоров’я асоціюється з усмішкою, тому що коли людина здорова, вона частіше усміхається».
 2 Гра «Квіти сподівань» (10 хв)
Мета: з’ясувати сподівання й очікування учасників гри щодо тренінгу; визначити питання, на які слід звернути увагу в процесі роботи з групою.
Учитель повідомляє тему й мету заняття. Учасникам роздають стікери, вирізані у формі квітів. Учитель пропонує написати на них, чого саме діти чекають від заняття. Потім усі почерзі промовляють свої очікування та приклеюють стікери на плакаті із зображенням зеленої галявини.
 3  Гра «Коло здоров’я»
Мета: визначити складові здоров’я людини, сприяти усвідомленню його цінності.
1. Учитель порівнює здоров’я із сонцем, яке зігріває своїм теплом усе живе. Викладач звертається до плаката, на якому намальоване коло, і пояснює, що «коло» — це одна із назв сонця в українській міфологічній традиції.
2. Розділивши учасників на три групи, учитель пропонує визначити, що допомагає людині бути здоровою. Після обговорення завдання в групах складові здоров’я записують на «Колі здоров’я».
3. Учитель пропонує учасникам дати визначення поняттю «здоров’я» й ознайомлює з написаним на плакаті визначенням, яке дала Всесвітня організація охорони здоров’я.
4. Учасники, поділені на групи, мають визначити, що може зашкодити здоров’ю. За допомогою ножиців вони вирізають хмаринки з паперу, пишуть на них виявлені чинники і скотчем прикріплюють «хмаринки» до «Кола здоров’я».
Учитель пропонує дітям послухати інформаційне повідомлення, яке підготували старшокласники.
 4  Інформаційне повідомлення
 «Правда про тютюновий дим»
Той, хто курить, нехай згадає, як цьому вчився. Перша затяжка… Кашель. Часом із блюванням. Це були рефлекторні видихи, за допомогою яких організм намагався видалити дим, що потрапив до органів дихання. Організм чинив опір, але людина намагалася якомога швидше заглушити захисні реакції.
Розглянемо, що ж відбувається в нашому організмі, коли він так гостро реагує на тютюн. Які особливості тютюну призводять до ураження серцево-судинної і нервової систем, порушення роботи органів травлення? Першими отримують отруту, ще досить гарячу (до 50–60 °С), рот і носоглотка, і вже звідси починається руйнівна дія на організм, адже разом із гарячим димом людина мимоволі вдихає і навколишнє повітря, температура якого значно нижча від температури димової суміші. Такі перепади температури насамперед позначаються на зубній емалі. Усім відомо, який вигляд мають зуби курця, у роті якого до того ж зберігається стійкий специфічний «аромат». Дуже негативно впливає теплий дим і на слизові оболонки рота й носоглотки.
Інколи після куріння зникає почуття голоду — це результат дії отруєної слини на слизову оболонку шлунка. Звідси і втрата апетиту, і болі у шлунку, і чергування запорів із проносом, і хронічний гастрит, виразка не тільки шлунка, але й дванадцятипалої кишки.
Вплив диму позначається й на голосових зв’язках — голос грубішає, втрачає соковитість, гучність. Особливо це помітно в дівчат.
Страждають не тільки голосові зв’язки. Куріння спричинює бронхіт, який загострюється вранці, через що курець, прокинувшись, заходиться кашлем.
Ще більш руйнівною є дія синильної кислоти. Хоча концентрація її в тютюновому диму в 40 раз нижча, ніж смертельна доза для організму людини, але вплив її очевидний. Проникаючи в кров, вона ніби паралізує клітини, знижує їхню здатність живитися киснем. Настає кисневе голодування. Зважаючи на те, що нервові клітини більше за інших потребують кисню, вони найбільше страждають від синильної кислоти.
Нікотинова отрута згубно впливає на надниркові залози, які відповідають за чималу кількість найважливіших функцій нашого організму. Навіть малі дози нікотину провокують підвищення кров’яного артеріального тиску, а великі — пригнічують діяльність серцево-судинної системи.
 Тютюновий дим містить величезну кількість канцерогенів, які спричинюють ракові захворювання. Статистика засвідчує: 100 викурених цигарок прирівнюється до року роботи з токсичними речовинами, які сприяють виникненню раку.
Нагадуємо, що на початку минулого століття рак легенів за кількістю хворих посідав останнє місце серед онкологічних захворювань, а тепер він на другому місці.
Небезпека злоякісного враження підстерігає порожнину рота, гортань, стравохід, підшлункову залозу, нирки, сечовий міхур.
 Як уже було зазначено, куріння — «вірний помічник» виразкових захворювань. Частота таких захворювань у курців утричі вища, ніж у некурців, і помирають курці від виразок у чотири рази частіше за інших.

Не меншої шкоди тютюновий дим завдає так званим пасивним курцям.
Учитель. Запам’ятайте таке:
•         20 цигарок, випалюваних щодня, скорочують життя приблизно на п’ять років;
•         випалена цигарка скорочує життя на 5,5 хв;
•         тютюновий дим містить 4 тис. компонентів, шкідливих для здоров’я.
Згадайте ці факти, тільки-но чиясь «дружня» рука простягне вам цигарку!












Виховна година «Як тепло пахне хліб»
17.11.2015

 1. Давно так склалося в Україні, що хліб у хаті  - це достаток, добробут, це і впевненість у завтрашньому дні.
 2. Хоч би де людина не трудилась – у місті чи селі, на суші чи в морі – всі ми голосом серця завжди поєднані з тим, хто годує країну, чия невмируща доля – літо й зиму в полях під відкритим небом.
 3. Їм, майстрам-хліборобам, вклоняємось і в будні, і в свята, їхню любов до землі несемо в серцях. Адже хвала хлібові – це щоразу хвала людині-творцеві, хвала життю й самій природі, такій безмірній у своїх щедротах.
 4. З роду в рід народ наш виховує своїх дітей у пошані до хліба, прищеплює дітям поняття, що хліб святий. Не годилося розкидатися хлібом, не годилося змітати зі столу крихти – це суперечило народній моралі, це було образливим для душі хлібороба.
 5. В народі ж хліб, мов матір поважають.
Ця шана з плином часу не зника.
І дорогих людей завжди стрічають
З хлібиною в барвистих рушниках,
Так хай же щедро наливає соком
І колоситься золотистий сніп!
І хай же родить більше з кожним роком
Його величність – годувальник-хліб!

 6. Люди сіють хліб. Щедро оспівана поетами ця праця людська. Зерно для людини і досі залишається земним дивом. Воно безсмертне.
 7. Кинуте в землю зерно стає колосом.
Наливається соками землі і сонця.
Красується, радує урожаєм.
Повертається до людей
Повносилою вдячністю землі.

 8. До землі, як до хліба, звикають з дитинства, з юних літ. І тоді вже до старості не розлучаються з нею.
Щасливий той, хто має на землі
Власноруч прокладену борозну.
Хто по-своєму відкривав хліб,
Пізнавав його пахощі з колоска.

  Зерно до зернини,
До колосу колос,
Мов серце до серця, в степах промовля:
Шуміть хлібами рясними навколо.
Багата і щедра вкраїнська земля
 10. Їж, сину, хліб, та пам’ятай, що в ньому
Саме життя закладено людей,
І сонце золоте і звуки грому,
Мозольний труд і посмішки очей.

 11. Їж, сину, хліб і не кидай додолу,
А підніми, коли не там лежить,
А, як сідаєш, сину мій, до столу,
То пам’ятай, що хліб-це значить жить.

 12.  В житті завжди свій голос треба мати,
Щоб колосом налитим він дзвенів.
І щоб ніхто тобі не міг сказати,
Що ти даремно хліб не сушений не їв.
 13. З давніх – давен народ наш цінував над усе хліб, сіль і честь. Хліб-то багатство, сіль-то гостинність і щирість, а честь-то людська гідність, за яку предки наші стояли і нам заповідали, навіть не маючи шматка хліба ані дрібки солі.
 14. Сьогодні ми розповімо , вам, дорогі гості, про деякі звичаї і традиції, які пов’язані з хлібом. Те змалку діти привчалися до хатньої роботи  і тому однією з улюблених дитячих ігор була гра «Печу, печу хлібчик»
 15. Жито-жито! Немала дорога від зернин розсипчастих, малих до буханки хліба золотого, до окрайчика в руках твоїх.
  16. Вірш «Як пахне хліб».
Як пахне хліб? Ви знаєте , як пахне хліб?
Диханням сіяча, вогнем безсонних діб,
Трудом і творчістю, людським гарячим потом
Він пахне так, як пахнуть меду соти.
З труда важкого виросло зерно,
Із дум помислів-достаток, благо  світу,
І хліб зійшов, як гімн весні і світу,
Запах в печі, як молоде вино.
Він пахне степом, сонцем у жнива.
Коли, мов князь, сповзає із лопати,
Вже хліб печуть і дух життя багатий
 Поволі завойовує права.
Чи капустяний лист, чи лист в печі пече,
Чи хліб на двох, чи на велике місто.
Та пахне він завжди єдиним змістом,
Трудом безсонних ранків і ночей.
 17. Так, багато безсонних ранків і ночей проходить у селянина, аж поки наллється соком зерно не схилиться колос під його вагою.
 18. «Як вродить жито, то й будемо жити»- говорять в народі. Справді, бо життя селянина залежало від урожаю. Вінцем всіх трударів були жнива. До жнив готувалися заздалегідь, бо як говорять в народі «Прийшли жнива – іншої роботи нема».
 19. Вінець хліборобської праці-жнива,
І в душі твоїй снується радість.
Жнива! Руки пахнуть зерном.
І в полі, і в селі, на кожному подвір’ї, в кожних сінях, хаті-всюди розлиті пахощі   зерна, солодкуваті, щемні. Зібрали люди хліб святкують обжинки.
 20. Зажинки-початок жнив. Зажинки робили в будь-який день, крім понеділка. Він вважався важким днем для започаткування всякої важливої роботи. Жінки зодягалися по-святковому, і всім сімейством вирушали в поле.
 21. Якщо в когось із господарів був великий лан і він не встигав вчасно зібрати збіжжя, то скликав толоку. На неї запрошували переважно сусідів і родичів. Учасникам толоки не платили грошей, а лише ситно харчували.
 22. Не розгинаймо спини,
Жнімо до Мокрини
Бо Мокрина без дощу,
Як обід без борщу.

 23. Закінчити жнива потрібно було І серпня. В цей день християнське свято Мокрини. Вважається, що під цю пору найчастіше гостить негода. А 2 серпня в день Святого Іллі справляли обжинки. Ілля вважався зберігачем усіх трьох етапів жнив: зажинок, жнив, обжинків.
 24. Говорили в народі так «На Іллі новий хліб на столі». «То не господар, що на Іллі немає свіжого хліба на столі».
25. Котився віночок по полю,
Просився до господаря в стодолу,
Вже я на полі набувся,
Буйного вітру начувся.
Я недовго полежу
Знову в поле побіжу.
26. Хліб символізує гостинність, доброту, щирість. Хлібом-сіллю зустрічають дорогих гостей. Жодне весілля не обходиться без короваю. Готування короваю та частування гостей належить до найбільш поетичних дійств народного весілля.
27. При святкуванні Різдва мали обов’язково бути Дідух і кутя з пшениці. Дідух стояв на столі протягом всіх свят. На Новий рік удосвіта йшли посівати зерном. Починаючи з хрещених батьків, дідусів та дядьків. При цьому приказували:
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю.
Сійся, родися, жито-пшениця,
всяка пашниця.
На щастя, на здоров’я, на Новий рік.
Щоб краще родило, ніж торік.
З Новим роком, вас!
 28. З хлібом-сіллю на вишитому рушнику йшли  навесні оглядати поля сіяти, жати. Випікали маленькі хлібини, як давали худобі та клали у засіки із зерном, щоб був добрий урожай.
 29. Чи знаєш ти, чим пахне хліб?
Коли весною кілька діб
Гуркоче трактор за рікою.
Хліб пахне працею людською.
Чи знаєш ти, чи хліб запах,
Коли жнивують у степах

Твої батьки у гарячу пору?
Хліб пахне щастям хлібозбору.
Чим пахне хліб, чим, знаєш ти?
Як повезуть твої батьки,
Зерном наповнені машини?
Хліб пахне соками земними.
 Чи знаєш ти, чим хліб землі
Пахтить на вашому столі?
Весною, влітку і зимою?
Хліб пахне радістю людською.
 34. Спасибі вам, у кого руки роботящі. Живіть же вічно в хліборобськім щасті. Хай хліб, як сонце сяє на столі, і у кожній хаті, у кожному селі. Низький уклін вам, руки золоті!
 35. Руки тримають хліб!
Це так символічно і просто!
Артеріями життя
Пальці сплелися колоссям.
Хліб кладуть легко на стіл
Від нього світлішають стіни
і повниться хата добром.
 36. Ось він – хлібчик духовитий
З хрустом шкірочки смачним.
Ось він-теплий, мов налитий
Щедрим сонцем золотим.
І на стіл, у кожен дім
Завітав, з’явився він.
В нім – здоров’я наше, сила,
В ньому чарівне тепло.
Скільки рук його ростило,
Доглядало, берегло.
В нім землі твоєї соки,
Сонця в нім багато є.
Уплітай за обі щоки
Виростай богатирем.
Чи знаєте ви:
І. Що значить слово «бутерброд» ( з нім. мови – «хліб з маслом»)
2. Які є види бутербродів? (Холодні, гарячі, закриті, відкриті, прості, складні, бутербродні торти)











Рядками Біблії «10 моральних заповідей»
24.11.2015

 Заповіді Божі вважаються етичним кодексом для кожної людини. Однак у часи Мойсея вони з’явилися дійсним одкровенням, що у корені змінювало звичні уявлення. Тлумачення заповідей Божих подане в цій статті. «Заповіді Божі» пояснення
 Перша заповідь — Я Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, окрім Мене. Першою заповіддю бог закликає пізнати і шанувати Його як єдиного Бога, і нікого і нічого, окрім Нього. Святих ангелів і святих людей слід  шанувати, але не так, як Бога, а як слуг божих, котрі можуть приносити Богові наші молитви та просити за нас милості Вседержителя.  А тому і допомоги у Бога ми повинні просити через них.
Друга заповідь — Не роби кумира (ідола) і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді, під землею – не вклоняйся їм і не служи їм. Друга заповідь відгороджує людину від ідолопоклонства, що йде з первісних вірувань. Увесь давній світ не міг пройти до найбільшого одкровення, що Бог не має образу так само, як не може мати імені. Мойсей же в цій заповіді говорить, що Бог не може бути зображений, людська свідомість не може вмістити образ Божий. Тому Бог приходить до людини в різних зрозумілих обличчях, таких, як неопалимий кущ, янгел, що віщає від Бога. Друга заповідь є найбільше одкровення, що суперечить усьому древньому, та й сучасному, світосприйманню людини. Проте ізраїльський народ, безперечно, сприйняв цю заповідь і до теперішнього часу археологами не виявлено жодного зображення Яхве. Серйозним досягненням Мойсеєвого завіту можна вважати те, що в декалогу немає згадування про ритуали, за допомогою яких повинно відбуватися служіння Богові. Немає ні заклинань, ні магічних формул, ні опису обряду жертвоприносіння. Тут відкидається сам магічний світогляд, властивий колишнім часам і народам. Бог Мойсея не вимагає не обрядів, ні жертв, ніяких зовнішніх форм шанування Господа. Яким же чином повинна служити людина Богові? Тільки моральним самовдосконаленням, внутрішньою роботою на шляху досягнення праведності може людина заслужити благодать божу. Люби Бога, будь праведний — це все, що потрібно… Просто і разом з тим, як свідчить історія, майже нездійсненно.
Третя заповідь — Не взивай імені Господа Бога твого надаремно. Заповідь ця забороняє називати ім’я Господа Бога в молитвах і під час розмови без благоговіння., розсіяно; божитися і клястися іменем бога. Господь Іісус Христос навчає нас завжди казати правду, щоб клятва і божба були зайвими.
 Четверта заповідь — Пам’ятай день суботній , щоб святити його; шість днів працюй і виконай усі свої справи. А день сьомий  — субота  — для Господа Бога твого. Це означає, що один день у тижні людина повинна присвятити думам про Бога. День за днем кожний трудиться на благо своєї родини — це природно. Але для того, щоб у суєті мирських справ не опуститися до насичення лише власного тіла і догоджання почуттям, необхідно один день на тиждень присвячувати себе Богові. У цей день забороняється виконувати будь-яку роботу. Святкування суботи не виключає необхідності щодня молитися і думати про божественні таємниці, але припускає, що людина зможе коли-небудь присвячувати Богові кожну хвилину свого життя. Субота в євреїв вважається останнім, сьомим днем тижня. За переказом, Бог, закінчивши утворення світу за шість днів, на сьомий день відпочивав.
 П’ята заповідь — Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі і довго жив на землі. Це означає шанобливо обходитися з ними, коритися їм, годувати їх і дбати про них під час хвороби і старості, а після їхньої смерті, так само. Як і за життя. Молитися про спасіння душ їхніх і вірно виконувати їхні заповіти. Що не суперечать закону Божому. Наскільки легко і природно любити і шанувати батьків, яким ми завдячуємо своїм життям, настільки є тяжким гріхом неповага до них. Тому. За законом Мойсеєвим, за лихослів’я проти батька або матері належала смертна кара. До заповіді про шанування  батьків додано обіцяння благополуччя і довгого життя для того, щоб краще спонукати до дотримання такої заповіді, на якій стверджується лад по-перше, родинного, а по-друге  — суспільного життя.
 Шоста заповідь — Не вбивай. Не кожне забирання життя є вбивством. Коли воно відбулось ненавмисне, коли вбивають неприятеля у війні за Вітчизну, або коли злочинця карають смертю. Однак, навіть у ненавмисному вбивстві людина потребує очищення. Найстрашнішим із законопорушник вбивств є самогубство. Вбивство самого себе ще більше суперечить природі, як когось. Подібного до себе. Наше життя не належить нам як власність, а лише Богу, який дав нам Його. Окрім тілесного вбивства є також духовне. Таким видом є спокуса, коли хтось розбещує ближнього або збиває на шлях невір’я та беззаконня, і цим наражає його душу смерть духовну. Вбивчою є навіть внутрішня ненависть до когось. Апостол Іоанн Богослов сказав у своєму посланні: «Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб».
Сьома заповідь — Не чини перелюбу! Вона забороняє будь-яку плотську нечистоту.  Цього також стосуються різні ігри нескромні, непристойні пісні, читання  того, що згубно для душі.
Восьма заповідь — Не крадь. Особливо цією заповіддю забороняються такі гріхи, як грабіжництво, або віднімання чужої речі з насильством; крадіжка, або таємне викрадення речей; обман – привласнення чужого хитрістю; святотатство, тобто привласнення собі того, що належить Богові і Церкві.; хабарництво, дармоїдство, привласнення чужого в лихий спосіб. Усе, що ми маємо, належить Богові, а надлишок дається нам від Провидіння Божого для допомоги бідним.
Дев’ята заповідь — Не будь неправдивим свідком на ближнього твого. Забороняється всяка неправда і брехня, у всіх її видах. Не можна свідчити неправдиво у суді, а також корити інших, якщо навіть у них і справді є вади. Також забороняється обмова. Взагалі заповідь скерована проти марнослів’я. яке породжує осудження. Пусту балакучість та огидні глузування над ближнім.
Десята заповідь — Не побажай жони приятеля твого, не побажай дому ближнього твого, ні поля його, ні слуги його, ні служниці його, ні вола його, ні осла його, ні всього, що є у ближнього твого. Заповідь забороняє бажання, що є противними любові до ближнього. Господні заповіді забороняють не тільки погані справи, але і погані думки. Коли у душі є погані бажання та помисли, то вона вже не є чистою перед Богом. До того ж, слід угамовувати в собі погані бажання і думки, бо саме із них потім, наче з насіння, народжуються погані вчинки

Азбука моральних заповідей
(Складено на основі книги В.О. Сухомлинського «Як виховати справжню людину»)
— Б —
Батьківщина — твій дім, твоя колиска. У рідному домі не завжди все гаразд.Є в нас своє лихо і горе. Говорячи про них, пам'ятай: ти говориш про лихо і горе свого рідного дому... Говорити про недоліки — для цього великого розуму не треба. Зневажай демагогію і балаканину. Думай і роби все для того, щоб перемогли добро і справедливість... Батько — найрідніший, найдорожча для тебе людина, в образі якої втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, за кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях — від народження до смерті... Бути гідним свого батька — твоя особиста честь. Будьте добрими дітьми своїх батьків. Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти — говорить українська народна мудрість. Старість невідворотна, смерть — невблаганна, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від твоїх батьків, а й від вас самих — дітей. Бути справжньою людиною — це означає віддавати сили своєї душі в ім'я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожної людин, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишилося щось хороше від тебе, від твоєї душі. Бережи та шануй пам'ять про померлих. У кого немає в душі минулого, в того не може бути й майбутнього. «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожним нагробком — світова історія» (Г. Гейне).

— Г —
Гідність — мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати самою суттю твоєї духовної культури...

— Д —
Дідусеві й бабусі — почесне місце в домі. Якщо вирішується якась нелегка і непроста справа — перше слово нехай належить дідусеві й бабусі. Не соромся і не бійся поділитися з ними своїми радощами або горем, вони вміють освітлювати людську радість мудрістю життя, і радість зробить тебе подвійно щасливим...

— Ж —
Жіночність — це найвищий вияв людської краси. В цій красі — народження нового життя, цвітіння розвитку. Носій і творець життя — жінка — найглибше втілює високоморальне ставлення до майбутнього людства. Поважати жінку — означає поважати життя. Знання — неоціненне багатство, якого маєш ти набути в роки дитинства, отроцтва, ранньої юності. Те, чого ти не здобув у юні роки, ніколи не здобудеш потім. Твій обов'язок — учитися в повну міру своїх сил.

— І —
І ще є одне духовне начало в нашій людській любові. Це — наша потреба в людині. Не можна жити без почуття й усвідомлення того, що ти комусь потрібен, що хтось бачить увесь сенс свого життя лише тому, що є на світі ти.

— К —
Краса — могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння й відчуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса — це яскраве світло, що осягає світ... Я б назвав красу гімнастикою душі — вона випрямляє наш дух, нашу совість, наші почуття, переконання. Краса — це дзеркало, в якому ти бачиш себе.

— Л —
Любов до людей — це твоя моральна серцевина. Любов — могутня вихователька. Вона робить людину чистішою, чеснішою, щирішою, вимогливішою і суворішою в додержанні основ життя... Людина залишає себе насамперед у людині. У цьому наше безсмертя. У цьому найвище щастя і сенс життя. Якщо ти хочеш залишитися в серці людському — виховай своїх дітей. Виховання людини — найважливіший громадський обов'язок.

— М —
Мати творить твою неповторну особистість — ось у чому сенс, мистецтво і майстерність того, що ми називаєм народженням. Берегти матір — означає турбуватися про чисте джерело, із якого ти пив від часу свого першого дихання і будеш пити до останньої хвилини свого життя. Мужність — це справжня краса духу й тіла, переконань і вчинків. Мужність робить людину могутньою і доброю, сильною і ласкавою.

— Н —
Ніколи не забувай про свою теплу, затишну колиску, з якої ти вилетів, як пташеня, якби не вона — ти був би ніщо, перед тобою не відчинилися б двері у величезний світ Батьківщини.

— О —
Опановуй головне в духовній культурі — культуру людських відносин: умій розрізняти в людині світле і темне. Те, що ми називаємо повагою до людини, — це віра в добре начало в ній.

— П —
Праця - це не тільки лопата й плуг, а й думка. Дуже важливо, щоб наші вихованці переконалися на власному досвіді, що думка — це нелегка праця, і саме її складність, трудність і дає людині велику радість. Рід людський складається з поколінь, — це велика мудрість нашого буття... Повага, шанування старших поколінь — закон нашого життя. Поважати старших треба тому, щоб утверджувати гідність кожної людини.

— С —
Скромність — це дисципліна людських відносин, вчинків, бажань, думок і почуттів, волі та характеру. Бути скромним — означає ні на мить не забувати, що кожна людина, з якою ти спілкуєшся, має свою гідність, і твоє справді вільне і щасливе життя полягає в тому, щоб утверджувати гідність кожної людини. Совість живе в людському житті лише на поживному ґрунті совісності, сорому; совість — це знання, багато разів помножене на переживання, почування, а похідними цієї дії є сором, відповідальність і обов'язок, повинність. Соромся порожнечі душі. Найбільше соромся того, що в тебе немає своїх святинь, своїх непохитних, незаперечних істин, правил, принципів. Соромся слабовілля, безпринциповості, «безхребетності». Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі заворушився мерзенний черв'ячок, ім'я якому «моя хата з краю». Соромся байдужого ставлення до життя, виконання обов'язку. Соромся безвідповідальності, легковажності своїх почуттів, уподобань, у своїх почуттях треба бути вірним і зобов'язаним. Соромся безкультурності. Невігластво розуму і почуттів збіднюють людину, роблять її примітивною.

— T —
Терпимість і непримиренність — дуже важливі елементи духовної культури, які тобі треба опанувати для того, щоб орієнтуватись у безмежно складному світі людських пристрастей і характерів.

— У—
Умій відчувати поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ — радість, горе, біду, нещастя. Умій бути вдячним. Почув похвалу — дякуй і радій, що ти рухаєшся в напрямку людської досконалості. Почув докір, осуд — дякуй за те, що тебе вчать жити. Умій правильно бачити навколо себе щедрість і скнарість, справжнє багатство душі й потворну убогість Умій жаліти і шкодувати, берегти і оберігати; умій побачити ту безмежно дорогу людську цінність, де від золотої купи залишилося кілька зернинок, від яскравого і гарячого багаття — кілька жаринок, від багатого плодозбору — кілька яблук. Умій бути скромним, оберігати себе й інших від зухвальства, несправедливості, надокучливості. Учитель творить людину. Ці мудрі й вагомі слова можна сказати тільки про матір і батька. Знай, що велике щастя вчителя — бачити тебе таким, яким він створив.

— Ш —
Школа — це духовна колиска народу. Чим більше піклування про свою колиску виявляє народ, тим блискучіше його майбутнє, школярі — це не просто діти, які зібралися в одному місці. Вони являють собою дитяче суспільство, що живе за своїми гармонійними законами.

— Ю —
Юнаки і дівчата, ви повинні знати історію свого народу, у ваші душі мають увійти кращі народні традиції, стати для вас святим законом. — Я — Якщо ти робитимеш тільки те, що хочеться, якщо активність твоя спонукатиметься тільки передчуттям задоволення — в житті у тебе нічого не буде дорогого і святого, душа твоя не осягне, що таке любов, відданість, бажання твої будуть низькими і убогими, а життя без благородних людських бажань — порожнім і нудним.

ПЕРШИЙ УРОК “Ми - нація єдина” під девізом “Борімося - поборемо” 2015-2016

Ведучий.
Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов'я,
Звешся величаво - Україною,
Земле зачарована моя.
Ведуча.
Ти мені боліла важко ранами,
Як тебе хотіли розп'ясти,
І нитками - чорними й багряними-
Власний образ вишивала ти.
Ведучий.
Вишивала ніжністю суворою,
Муками і полум'ям надій.
Я читаю всю твою історію
На сорочці вишитій твоїй.
Ведуча.
Непроста історія країни,
Нашої вітчизни - України,
Нові вишивання її долі,
Паростки нового, поки кволі.
Ведучий.
І б'ємось в житті, немов підранки,
Крають душу чорні вишиванки,
Чорний колір інші забиває,
Лиш надія душу зігріває.
Ведуча.
Нині свято нашого народу,
Свято України, її роду!
Ще пройти доріг нам слід багато...
Свято майбуття, надії свято.
Ведучий.
І як з давніх пір у нас ведеться, -
Хліб святий до свята знов печеться!
Хлібом-сіллю Вас ми зустрічаєм.
І у нас на святі всіх вітаєм!
Ведуча
Ми раді знову вітати Вас у нашому класі . Сьогодні у нас Перший урок, тема якого«Ми нація єдина, твої ми діти, Україно!».

1. Україна- країна трагедій і краси,країна гарячої любові до народу, довгої вікової героїчної боротьби за його волю.
2.Україна- це всі ми разом , в радощах і турботах , в реальних діях за майбутнє нашої Батьківщини.


Моя Україна
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, над плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
Ведучий 2
У духовному й політичному житті кожного народу є визначні події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль країни у світі.
Ведучий 1
Ми свідки історії, історія – це ми…
Події в Україні починаючи з листопада минулого року тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Ми живемо у непростий час – час змін.
Революція, яка відбулася у Києві, довела, що український народ єдиний. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого життя.
Ведучий 2
Але, як це не сумно говорити, жодна революція не проходить мирним шляхом – без жертв. Жертви завжди є з обох сторін. Ми хочемо, щоб кожен громадянин України згадав, за що він любить свою країну, свою рідну землю. І кожен усвідомив за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвували своїм життям «Небесна сотня», від п’яти з половиною до шести тисяч загинули і 12 тисяч одержали поранення на Донбасі.
Ведучий 1
Вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.
Ведучий 2
Навіть ті, хто ніколи не чув про існування України, або був лише знайомий з назвою нашої країни, скажуть: «Аааа! Так я знаю Україну!». Чим же особлива наша Батьківщина? Що так звеличує її серед інших країн світу?
Ведучий 1
Україна — це отча земля, рiдний край, де ми народилися. Столиця України – Київ. Широкi i чарiвнi простори, прекраснi села i мiста. Могутньо котить до Чорного моря сивi хвилi найбiльша рiчка України — Днiпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, лiси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця.
Ведучий 2
Простір землі, заселений українським народом великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км. Про етапи становлення України, її історію вам розкаже учні-історикознавці.
Учень-історикознавець
Віддавна на території України існували держави скіфів, сарматів, готів та інших народів, але відправним пунктів української державності і культури вважається Київська Русь 9-13 століття.
Формування новітньої нації припало на часи визвольної війни 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Результатом війни стало заснування в України козацької держави – Війська Запорозького.
У 18 столітті козацька автономія була ліквідована Російським царатом. Під час української революції початку 20 століття постало декілька національних держав: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західно-Українська Народна Республіка, Кубанська народна республіка.
У 1919 році відбулося возз’єднання українських земель, проголошено Акт злуки. У 1922 році Українська республіка ввійшла до складу Радянського союзу. Сучасна держава Україна утворилась в результаті розпаду Радянського союзу 1 грудня 1991 року.
Україна – унітарна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.
Вона складається з 24 областей та автономної республіки Крим.
Ведучий 1
Поняття Батьківщини росте разом з нами, збагачується новим, усе глибшим змістом. Нещодавно для нас обмежувалось рідною хатою, де вперше пізнали любов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство — і вже стежинка від хати повела нас до школи. Саме тут відкрили для себе, що ми не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина наша — Україна, велика і прекрасна.
Про різноманіття природних ресурсів Ви довідаєтесь від учня-природознавця.
Учень-природознавець
Природно-ресурсний потенціал України поєднує у собі колосальні запаси корисних копалин і природно-рекреаційних ресурсів. Найважливіші мінерально-сировинні ресурси країни представлені:
Кам’яне і буре вугілля – запаси 45,5 мільярдів тон;
Нафта і газ – 307 родовищ;
Торф – 1,5 тисячі родовищ;
Залізні руди – 27,5 мільярдів тон;
Марганець – 2,3 мільярди тон.
Україна багата на такі корисні копалини: нікель, ртуть, титан, боксити, кухонна сіль, сірка, каолін, вогнетривкі глини, облицювальне каміння та інші.
Більша частина території України розташована у західній частині Східноєвропейської рівнини. Завдяки теплому клімату, гарному рельєфу і чорноземами, що є третиною світових запасів в Україні надзвичайно сприятливі умови для сільськогосподарського виробництва.
В Україні нараховується понад 70 тисяч річок та 20 тисяч озер. 9 мільйонів гектарів країни вкрито лісами, що становить 15% від її площі.
В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення. Понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування більше 600 тисяч відпочиваючих.
Ведучий 2
Україна — одна з найбільших держав Європи. За офіційною статистикою на 1 січня 2014 року в Україні проживає 45,5 мільйонів осіб. За цим показником Україна займає 29 місце у світі. Оскільки це велика країна, то живуть у нiй люди різних національностей, загалом понад 100 націй.
Ведучий 1
Слава країни – це не лише її територія, мова, природні багатства, а головне – люди, які своїми здобутками прославляють країну на весь світ. Слід згадати найвидатніших з поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам'ять, у душу народу українського. Про них Вам розкаже група учнів-соціологів.
Учні-соціологи
Тарас Григорович Шевченко – український поет, філософ, письменник, графік, художник, політик, громадський діяч, і, як кажуть самі українці, духовний батько сучасного українського народу.
Григорій Сковорода – педагог, поет, просвітитель, філософ.
Микола Лисенко, український композитор.
Михайло Грушевський – історик, організатор української науки, професор, автор ілюстрованої історії України.
Борис Патон всесвітньо відомий вчений у сфері металургії і технології металів, академік, президент Національної Академії Наук України, автор технології зварювання тканин.
Микола Амосов – видатний український лікар, вчений у сфері серцево-судинної хірургії, біокібернетик.
Відомі українські спортсмени:
Сергій Бубка і Лілія Подкопаєва, Оксана Баюл, Яна Клочкова, Олег Блохін і Андрій Шевченко Ірина Дерюгіна і Анна Бессонова.
Відомі українці в мистецтві:
Із сучасних зірок в усьому світі стала відомою українська співачка Руслана (Руслана Лежичко), яка в 2004 році виборола перемогу на конкурсі співаків Євробачення.
Ольга Куриленко, остання дівчина Джеймса Бонда, яка сьогодні мешкає в Лондоні, також народилася в Україні.
Ще одна всесвітньо відома красуня, акторка, модель і модельєр Міла Йовович народилася в Києві.
Відомими стали й наші борівчани: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Також наші хлопці відстоюють нашу землю та прагнуть повернути мир в Україну:
1. Верстюк Максим Анатолійович Військовослужбовець за контрактом. Службу проходив в зоні АТО. Луганська область с. Чорнухіно. Механік, водій. Отримав опіки тіла під час атаки сепаратистів. Лікування проходив в Київському військовому госпіталі.
2. Кабак Дмитро Іванович Закінчив 11 класів Борівської ЗОШ І-ІІІ ступенів в 2005році. Після закінчення школи навчався у військово - медичній академії в м. Києві В 2014 році закінчив навчання, і військову службу продовжує в м. Чугуєві Харківської області. Часто буває в зоні АТО за обов'язками служби.
3. Мороз Петро Миколайович Закінчив Борівську ЗОШ І-ІІІ ст., військово-командне училище. З розпадом Радянського Союзу пішов в запас. Улітку 2014 року пішов добровольцем в зону АТО. Після контузії повернувся додому. У січні 2015 року призваний на військову службу. Військову службу проходить в зоні АТО.
4. Кіреєв Владислав Сергійович Випускник Борівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
За власним бажанням пішов добровольцем, аби був мир і спокій в Україні.
Нині службу проходить в 54 окремому батальйоні на посаді стрілка.
5. Шлапак Євгеній Михайлович В 2008 році закінчив 11 класів Борівської ЗОШ І-Іll ст. Закінчив Донецький юридичний інститут Луганського університету МВС. Старший лейтенант міліції. Службу в АТО проходить в Донецькій області ( Слов'янськ, Краматорськ).
6. Дудник Олександр Вікторович. Закінчив 11 класів Борівської ЗОШ I-III ст. Закінчив Барський автодорожній технікум. Призваний на строкову військову службу, яку проходив в зоні АТО. Учасник багатьох військових операцій в боротьбі з сепаратистами.

7. Косарєв Микола Володимирович Закінчив 11 класів Борівської ЗОШ І-ІІІст. в 1993 р. Після школи навчався у Вінницькому аграрному університеті. Без відриву від роботи закінчив юридичний факультет. Працював у СФГ «Оріон». З посади бухгалтера-юриста призначений на військову службу в ЗСУ. Службу проходив в зоні АТО (Луганськ, Савур-Могила).

8. Короленко Віталій Володимирович народився 12 квітня 1981 року. У 1998 році закінчив Борівську ЗОШІ-ІІІ ступенів. Після закінчення школи навчався в Могилів-Подільському монтажному технікумі.
У 1999 році був призваний на строкову службу, яку проходив у м. Миколаєві у десантних військах. У 2000 році брав участь в українсько-польсько-американських навчаннях у місті Яворові Львівської області. В результаті цих навчань йому було присвоєно звання сержанта та посада «Командир бойової машини»
5 вересня 2014 року був мобілізований для проходження навчання та бойового злагодження у Яворові.
З 6 листопада продовжує нести службу в складі 13 роти 5 батальйону 24 бригади в Луганській області.

Ведучий.
Україно, в паростках надій,
Із широкою, як степ, душею,
В думі сивій, волі молодій -
Переймаюсь долею твоєю.
Ведуча.
Світло з Кобзарем сліпим несла,
Слово із кайданів визволяла,
Всім народом у пісні пішла,
Де твоїх коней не розпрягали ...

Ведучий.
Ти ж бо українка, Україно,
Як твої лелеки й журавлі,
У твоїх очах співа барвінок,
І калини гілка на чолі ...
Юнак. Станемо на коліна перед Матір'ю-Україною і помолимось, як Матері Божій.
Дівчина. Станемо на коліна перед Матір'ю і душею засвітимось правдою, як на сповіді.
Юнак. Станемо на коліна перед Україною - і виростемо духом до небес.
Дівчина. Свята година молитви і сповіді встає з чистоти матінки-земліі пречистого неба-батька, і зоріє у тому сяйві українська душа, і являє як молитву і сповідь у слові, і шепоче його споконвіків так довірливо тихо, що слово України чути на весь світ.
Юнак. Слово тихе, а громом гримить із сивих століть. Слово сяйливе,бо з Сонця благословилося. Слово вічне, як вічна під небесами матінка-земля. Слово живе, бо зродилося з Любові. Слово сильне, бо зросло на Вірі.
Дівчина. Слово віще, бо несе під серцем Надію, як дитя. Слово заповітне, бо покликане здобути Волю. Слухаймо це слово душею, бо воно із пісні народу виспівалось. І в тому величному хорі, де злилося так багато тих голосів, лунає пророчо молитва Тараса.
Я так, я так її люблю,
Мою Україну убогу,
Що прокляну самого Бога,
За неї душу погублю!

Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Ведуча. Ми, українці, і працювати вміємо, роботи не боїмося, а так живемо ...Думаю, не довго ми будемо так жити, бо не одне покоління боролося за волю України, і ми її маємо!
Ведуча. Всіх, хто постраждав за незалежність України, у кого поламані долі, знівечене, передчасно втрачене життя, пом'янемо нині.
Ведучий. І хай Бог простить усім, хто не відаючи, що творить, приніс шкоду нашому народові, нашій неньці-Україні. Бо сказано: "Люби ближнього свого - як себе". А у вічній помсті не буває істини.
Ведуча. І ніщо у цім світі не втримається на неправді. Врешті, час усерозставить
на свої місця. Бо на все свій час! Час розкидати каміння канув у Лету. Інший гряде час - час збирати каміння. І як не важко - зберемо і побудуємо нашу державу. І хай поможе Бог!
Ведуча.
Бог шле здоров'я вам, добрі люди!
Ми вірим у свято, воно ще в нас буде!
Ми біля хати посадим калину, . І праця відродить-таки Україну!

1.Ми були б дуже раді і щасливі, якби від сьогоднішнього уроку ми всі залишили у своєму серці краплину любові до рідного краю. .Бо коли живе культура, звичаї, традиції, мова нашого народу, ще більше збагачуємось не лише ми, а цілий світ.

Виховна година «Конституційне право в Україні”

Мета. Виявити, яким є рівень знань учнів щодо законодавства України з прав дитини, Конвенції ООН про права дитини; спонукати підлітків до пошуку позитивних сторін чи негативних „комендантської години” і розвивати в них вміння самостійно робити висновки та аналізувати їх; формувати в учнів навички використання отриманих знань при вирішенні реальних життєвих ситуацій; зорієнтувати дітей, куди і до кого звертатися при вирішенні проблем порушення їх прав.

I. Привітання – знайомство

Я … маю право на: 1) освіту; 2) охорону здоров’я; 3) соціальне забезпечення; 4) ім’я; 5) національність; 6) свободу віроісповідування; 7) вільний доступ до інформації;  відпочинок; 9) захист від експлуатації; 10) життя; 11) захист від фізичного насильства; 12) приватне життя; 13) відпочинок; 14) участь у культурному житті; 15) обирати і бути обраним під час виборів; 16) індивідуальність; 17) громадянство; 18) власні погляди; 19) свободу думки; 20) свободу мирних виборів; 21) піклування; 22) таємницю кореспонденції; 23) недоторканість; 24) на захист закону

II. Вступна бесіда

Сьогодні на виховній годині ми навчимося аналізувати та контролювати свою поведінку, ознайомимося з правами дитини і механізмом їхнього забезпечення та захисту, а також відповідальністю за порушення законів України.

III. Очікування

Поновити свої знання про права дитини.

Навчитися застосовувати знання при вирішенні реальних життєвих ситуацій.

Взнати, куди звертатися, коли виникнуть проблеми порушення прав.

Взнати щось нове.

IV. Інформаційне „повідомлення” Конвенція ООН про права дитини – головний міжнародний документ щодо захисту дітей.

З метою поліпшення становища з охорони прав дітей в Україні і приведені національного законодавства у відповідність „до положення” Конвенції про права дитини 26 квітня 2001р. Президент України підписав Закон „Про охорону дитинства”. Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Виконання Конвенції ООН про права дитини контролюється статтею 9 Конституції України. В Україні реалізується національна програма „Діти України”.

V. Гра-розминка

Учасники об’єднуються на дві команди з різною кількістю гравців і вишиковуються у дві колони. Перший гравець команди одержує предмет і йому пропонується почати гру. Група розгублена через відсутність вказівок. Через деякий час пропонується предмет передати в кінець колони, а потім повернути його назад. Виграє команда, яка закінчує передачу предмета першою. Команди починають, але їх зупиняю, сказавши, що вони не дотримуються правил. Предмет слід передавати через ліве плече. Учні, звичайно, почнуть обурюватись, що їм нічого не сказали про те. Після чергового старту гра зупиняється і додається нове правило – перший учасник стає на останнє місце. Коли „переможці” оголошені, більшість учнів обурені перебігом гри.

Запитання для обговорення.

Що в цій вправі було несправедливим?

Що – справедливим?

Що може зробити гру справедливою?

Де потрібні правила?

Що є спільного між правилами і законами? – І одні і другі визначають поведінку людей у суспільстві.

В чому відмінність правил і законів?

Правила люди встановлюють самі, а закон – це документ, прийнятий вищим органом державної влади.

Отже, ми з вами можемо зробити висновок, що правила і закони необхідні не тільки у грі, але й у житті людини, її взаємовідносинах із державними органами.

VI. Мозковий штурм „Комендантська година”

У багатьох країнах світу (наприклад, у Великій Британії, США, Росії та ін.) для зниження рівня злочинності серед неповнолітніх і кількості підлітків, які стали жертвами злочинів, вводили комендантську годину для дітей. Знаходження неповнолітніх віком до 16 років на вулиці у вечірній та нічний без дорослих обмежувалося. Найчастіше це обмеження починалося з 23 годин у весняно-літній період та 22 год в осінньо-зимовий період і тривало до 6 год ранку.

Діти діляться на дві групи

За                                                              Проти

Зниження рівня злочинності.            1. Обмеження прав.

Спокійне життя.                                  2. Менше спілкування з друзями.

Менше будуть сваритися                   3. Менша можливість

батьки.                                                     перебування на свіжому повітрі.

Більше часу на навчання.                    

Більше часу на відпочинок.

Менша ймовірність нападу.

Запитання для обговорення

Чи застосовують ваші батьки щодо вас „комендантську годину”?

Як ви вважаєте, чи доцільно обмежувати деякі права дитини, щоб уникнути більшої шкоди для її життя і здоров’я.

Отже, обговоривши це питання, ми прийшли до висновку, що деякі обмеження, які застосовують до вас батьки приносять для вас більше користі, ніж шкоди.

VII. Не зашкодь собі

У місті „N” з’явився злочинець, який нападає на підлітків з метою грабежу та насильства. Нам з вами необхідно виробити рекомендації, які давали б можливість дітям уникнути небезпечних ситуацій і звести ризик нападу до мінімуму. Для цього необхідно нам розділитися на три групи, які будуть розробляти рекомендації від імені: батьків; правоохоронних органів та засобів масової інформації.

Батьки                                                        Правоохоронні органи

Куплять мобільний телефон.              1. Встановлення комендантської

Зустрічатимуть зі школи.                         години.

Не пустять пізно гуляти.                      2. Проводитимуть чергування.

Постійний контроль.                             3. Проведення роз’яснювальної

Бесіди.                                                       роботи.

Віддадуть дитину в спортивну            4. Розроблення рекомендації     секцію.                                                           вчителям і батькам.                               5. Скласти фоторобот.

Не носити провокуючий одяг.              6. Розроблення пам’ятки дітям.

Отже, при користуванні цими порадами, кожен підліток буде фактично убережений від небезпечної ситуації. Але з другої сторони багато з рекомендацій обмежують ваші права. Тому ми ще раз зможемо переконатися, що обмеження в багатьох випадках приносять більше користі, ніж шкоди.

VIII. Служба допомоги підліткам

Ми знаємо, що робити і до кого звертатися, коли заболить голова або коли зненацька почнеться приступ апендициту.

А як бути, коли болить душа? До кого звертатися у хвилину розпачу, коли весь світ навкруги, здається, відвернувся? Кого запитати про те, що непокоїть, чого соромишся і жахаєшся? Кому довіритися з тим, що ми приховуємо, навіть, від найближчих людей?

Дуже мало є на світі людей, які жодного разу не ставили перед собою ці запитання.

 В нашій державі у кожному обласному центрі, у кожному місті, районі, селі є багато служб, які допоможуть підліткам у захисті їх прав.

IX. Підсумок

А тепер подивимося в скриньку очікувань, чи виправдалися очікування від сьогоднішньої виховної години.

Виховна година. Толерантність – потреба сьогодення

Мета: Вміти пояснювати термін «толерантність»; розповідати про значення толерантності в житті людей та в демократичному суспільстві; аналізувати життєві ситуації; засвоїти навички толерантної поведінки.

І. Вступ

Вчитель нагадує учням про трагічні для людства події: 69 років з дня трагедії у Бабиному Яру в Києві, коли було за один день розстріляно 35 тисяч жінок, дітей і чоловіків тільки за те, що вони народилися представниками єврейської національності. І 8 років, коли пролунали вибухи в США, і забрали життя тисячі людей тільки тому, що комусь не подобався американський спосіб життя та політика американського уряду. На жаль, крім таких найжахливіших прикладів нетерпимості, які люди виявляють один до одного, ми можемо часто стикатися з її проявами у своєму власному житті.

Вчитель. Я чи стикалися ви у своєму житті з випадками нетерпимого ставлення до себе?

(Аналіз життєвих ситуацій, про які розповідають діти)

ІІ. Оголошення теми і мети.

Тренінг «Толерантність, що це?»

Вчитель. Поняття «толерантність» є синонімом слова «терпимість», саме так воно звучить латинською. Толерантність людей є найважливішої умовою миру і злагоди в сім’ї, колективі та суспільстві. Адже соціальні взаємовідносини постійно змінюються, породжуючи то гармонію, то перевагу. У різних людей – різні погляди на життя, працю, кохання тощо. Чи завжди ми поважаємо думки, погляди інших? Як треба поважати інших? Чи треба прагнути, щоб інша людина сприймала ваші погляди?

Притча про аксакала

Помирає в одному поселенні старий аксакал. Прийшли до нього люди попрощатися, та й говорять: «Скажи нам, мудрий старий, як вдалося тобі створити такий порядок у сім’ї, що усі сини і невістки, дочки і зяті жили разом у мирі та злагоді. Не може вже говорити старий – подають йому папір і олівець, і він довго пише. І коли випадає з рук вмираючого аркущ, дуже здивувалися усі – там 100 разів було написано одне слово. Не здогадуєтесь яке? 100 разів було написано – терпимість!»

Вправа «Чим ми схожі»

Вчитель пропонує учням знайти спільні риси з товаришем )смаки, уподобання, заняття)

Вправа «Картопля»

Ведучий. «Часто буває так, що ми сприймаємо яку-небудь групу, наприклад, етнічну, як ціле і не замислюємося про те, що кожний її представник – унікальний і неповторний. Наприклад, нам може здаватися, що «всі китайці на одне лице», а фіни – мовчазні. Однак, якщо ми ближче познайомимося з конкретною людиною, більш дізнаємось про його індивідуальність – неповторність буде очевидною»

Давайте спробуємо проілюструвати унікальність всього існуючого на практиці, навряд хто-небудь вважає, що кілограм картоплі наповнений індивідуальністю. Візьміть кожний по картоплині. Роздивіться її уважно. На це дається 1 хв. Потім картопля змішується. Кожний повинен  знайти свою картоплю і описати ії.

Вправа «Що таке толерантність?»

Завдання. За роздатковим матеріалом пояснити вислови видатних людей про толерантність (робота в групах)

·   Гідність людини полягає в тому, щоб любити тих, хто її ображає. (Марк Аврелій)

·  Нам потрібні реформи, а не революції. Нам потрібне толерантне, досконаліше суспільство (А.Сахаров)

·  Закликаю до відмови від політичної нетерпимості. Бо вона схожа на кулю зі зміщеним центром, яка розриває суспільний організм, травмує суспільну свідомість (Леонід Кучма)

Отже, толерантність – це мистецтво жити в світі несхожих людей та ідей.

1-й учень. Толерантність – це поступливість, це активна позиція, викликана визнанням прав і свобод людства.

2-й учень. Мир – це перша та необхідна умова для  повноцінного дитинства. Немає більш несумісних понять, ніж війна та діти.

3-й учень. За останні 5 тисяч років на Землі відбулося 15 тисяч війн, у яких загинуло майже 5 млрд людей. За всю історію свого існування, людство жило в мирі лише 30 років.

Вчитель. У різних людей – різні погляди на життя. Сьогодні до нас запрошені люди, які поділяться своїми враженнями від подорожей за межі нашої Батьківщини. Як там, в Америці, сприймають нас, українців?

(Виступи гостей)

Вправа «Як проявляти толерантність»

Проаналізуйте ситуації, оберіть  свій варіант відповіді і пояснять його.

Ситуація 1.

Дмитро має не типову для хлопця зачіску – довге волосся. Як поводитись тим, кому цей стиль не подобається?

Ситуація 2.

Оксана часто пропускає уроки без поважних причин. Як ставитися до цього?

Ситуація 3.

 Вадим постійно виявляє неповагу до інших. Як бути?

Учень

Толерантність врятує світ

Толерантне ставлення людини

Збереже планету від негод.

Розрубає мотлох павутини,

Переріже нитку перешкод.

Толерантне ставлення до всього

Збереже, врятує і спасе,

Допоможе вгледіть перемогу,

Допоможе витримати все.

Будь завжди нестримним вільнодумцем,

Свої мрії пензлем намалюй.

Освіти життя яскравим сонцем,

Толерантний Всесвіт побудуй!

Вчитель. Діти, давайте  покладемо в цей кошик ті цінності, які ми візьмемо із собою в життя.

Кожен учасник кладе в кошик фрукти зі словами:

-                     Я візьму із собою хороший настрій.

-                     Я візьму знання про..

Виховна година

                     Тема: Здоров’я дітей – здоров’я нації

Мета: виховувати в учнів почуття відповідальності за майбутнє нашої нації, формувати розуміння важливості здоров’я для людини.

Обладнання: листи з висловами, макети трьох доріг, роздатковий матеріал, смайлики.

І. Організаційний момент( Знайомство)

Як багато і які чудові вітання є у нашого народу: «Доброго здоров’я!», «Здоровенькі були!», «Будь здоровий!» і т.д. І кожне, сказане від щирого серця, із приємною усмішкою на устах, додає сил та наснаги, бо найбільше багатство людське – це здоров’я. Я хочу, щоб ви всі були здоровими. І поговоримо ми сьогодні про те, як навчитися берегти і зміцнювати своє здоров’я і здоров’я нації.

Тема нашого уроку «Здоров’я дітей – здоров’я нації»

Кожен називає своє ім’я і рису характеру на першу літеру імені

ІІ. Мотивація (Три шляхи)

Уявіть, що ви заблукали в густому, непрохідному лісі. І перед вами з’явилося три дороги. Кожна може вивести з лісу за певних умов: (демонструю на дошці)

1)                      Сюди підеш – велике багатство знайдеш, та здоров’я загубиш;

2)                      Цією дорогою підеш – половину багатства знайдеш і половину здоров’я загубиш;

3)                      Сюди підеш – нічого не  знайдеш, але здоров’я збережеш.

Кожен повинем підійти і приклеїти свій смайлик на обраний шлях

(Учні висловлюють свої міркування, роблять висновки щодо виборів)

ІІІ. Пояснення і осмислення (Що таке здоров’я і навіщо воно?)

А що ж таке здоров’я?

О. О. Остроумов означив здоров’я так: «Здоров’я – це стан рівноваги між вимогами середовища та силами організму» Як ви розумієте ці слова?

З давніх-давен в нашій країні цінували здоров’я. Тому про нього складено так багато пісень, віршів, прислів’їв. В привітаннях і прощаннях ми висловлюємо побажання міцного здоров’я : «Доброго здоров’я!», «Здоровенькі були!» тощо.

Діти, тобто ви – майбутнє нашої нації. Саме вам належить важлива роль у розбудові нашої держави. А що потрібно для цього? Ну звичайно ж у першу чергу здоров’я.

Коли людина здорова, вона може все подолати, про все мріяти і досягти високої мети у своєму житті.

А які рецепти здоров’я ви знаєте від своїх мам і бабусь? Що потрібно робити, щоб бути здоровим?

IV. Підсумок уроку. Рефлексія (Молитва)

Наше життя вимагає якісно нових змін. Ми повинні навчатися бути здоровими, щасливими, бо поки всі люди держави у розпачі – держава гине. А наша держава повинна мати майбутнє. І її майбутнє – ви. Тож підніміться! Візьміться за руки, усміхніться один одному, обніміть поглядом землю і побажайте всім доброго здоров’я в молитві, яку я зачитаю.

До тебе звертаюся, Боже!

Хай воля твоя допоможе

Нам мудрими й мужніми стати

Землиці твій дар зберігати

Барвисне ошатне вбрання,

І бачити кожну стеблину,

Любити кожну людину,

У серці нести Україну!

 Домашнє завдання

Бути здоровимиJ

Виховна година

Роби добро – мені сказала мати, - чисту совість не віддай за шмати

Мета: Створити умови для виховання небайдужого ставлення до людей, які потребують допомоги; формувати і розвивати в підростаючого покоління моральні чесноти, шляхетність, почуття милосердя. Виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, переконати, що добро – найвища людська цінність, формувати свідоме ставлення до людських чеснот.

Епіграф: 

Крок за кроком, все далі і далі

Ми втрачаємо наше життя.

Чого варті ми без добра і моралі,

Без любові – найціннішого почуття?

Вчитель. Добро, милосердя... Ми часточуємо ці слова і навіть вживаємо їх у мовленні, іноді не відчуваючи всю глибину їх змісту. Якщо вдуматись, то можна сказати, що вони означають безцінні риси характеру, стан душі, певний комплекс реакцій, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, а й до всіх живих істот. Милосердна людина не залишається байдужою до чужого горя, вона обов′язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом. На безкорисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі.

(Оголошення теми, мети виховної години.)

Вчитель.На сьогоднішній виховній годині я хочу звернутися до вашої душі. Душа – це сховище таємниць і почуттів, спогадів та всього доброго і злого, це внутрішній світ людини. Тіло старіє, його шматують у битвах, воно хворіє і, нарешті, вмирає. А в цей час душа живе окремим життям. Її хвороби – це віруси ненависті, жорстокості та заздрості. Душа може поиерти й навпаки, вічно жити й вічно бути юною, незважаючи на вік людини. І сьогодні ми поговоримо про духовні цінності людини.

Найважчий і найпочесніший обов′язок на землі бути людиною.

Учень1. Кажуть, що драбина життя повна колючок і найбільш боляче вони впиваються, коли ви сповзаєте по ній вниз.

Вчитель. А що значить сповзати вниз по драбині життя? Чи можете ви вважати своїм йдеалом людину, яка думає лише про себе, а іншим робить зло, завдає болю?

Звичайно, ні.

Кажемо „боляче”, коли ненароком поранимо пальця, коли втрачаємо рідних і друзів, віру у добро і справедливість.

Популярна медична енциклопедія визначає біль, „як специфічну реакцію живого організму на шкідливий вплив”. Звідси поняття „больового бар′єру”. Чим нижчий больвий бар′єр, тим людина жорстокіша. Як правило, страждає людина з високим больовим бар′єром, бо чужий біль вона переживає як свій власний.

Чи не час нам зробитися чутливішими, проявити кращі душевні риси.

Учень2. Вдумайтесь у такі факти: в Україні проживає майже 2млн. одиноких людей. Близько 200 тисяч із них цілком або частково не здатні обслуговувати себе. 15 тисяч із них проживаютьу будинках-інтернатах, їх об′єднує немічність, самотність.

Учень3. У злиднях живуть 150 тисяч наших земляків. Близько 30 тисяч із них мешкають у напівзруйнованих халупах.

Учень4. За останні 5 років злочинність зросла на 45%. У країні нині засуджено понад 100 тисяч підлітків, 527 тисяч взято на облік у міліції.

Учень5. У світі 39млн. ВІЛ-інфікованих, із них 4,5млн. – діти. В Україні 41452 ВІЛ хворих людей, в Харківській області – 1114осіб.

Учень6. В Україні 700 тисяч дітей у віці від 12 до 18 років – наркомани, 40%  підлітків вживають алкогольні напаї.

Вчитель. Сумна статистика, чи не так?

Віриться, - ми колись навчимося працювати так, щоб не чекати допомоги від багатого спонсора із цивілізованого Заходу чи процвітаючої Японії. А от повернути зір сліпому, слух глухому, повноцінне здоров′я кволому – на те не завжди є надія. Єдиним рятувальником щодо цього була і лишається наша здатність відчувати чужий біль, як свій, і готовність прийти на допомогу.

                                     Не зобидь ні старця, ні дитини,

                                     Поділись останнім сухарем,

                                     Тільки раз ми на землі живем.

                                     У могилу не бери провину.

                                   Зло нічого не дає крім зла,

                                   Вмій прощати, як прощає мати.

                                   За добро спіши воздати -

                                   Мудрість завше доброю була.

                                  Витри піт солоний із чола

                                  І трудись, забувши про утому.

                                  Бо людина – ціниться по тому,

                                  Чи вона зробила, що могла,

                                  Скільки сил у неї вистачило,

                                  Щоб на світі більше щастя стало.

Вчитель. Кажуть, життя прожити – не поле перейти.

-       А як ви думаєте у чому сенс життя?

-       Який зміст ви вкладаєте в поняття „жити красиво”?

Звернімося до дерева мудрості і знайдімо вислів, який

нам говорить про те, для чого людина живе на Землі?

Розгорнімо листочки. Що на них? (Учні зачитують абсолютні цінності людини. Додаток №1)

Вчитель. Рости, ідкривати себе, учитися любити – це складна робота. А тому основне наше завдання, поряд із тим, що ви повинні здобувати знання, ви повинні вчитися жити у цьому великому світі за законами добра, вміти розрізняти добро і зло.

- Чи задумувалися ви над тим, хто дає вам радощі щасливого дитинства? Кому зобов′язані тим, що живете, радієте, користуєтесь благами буття.

(Відповіді учнів).

                         „Роби добро, - мені казала мати, -

                                  І чисту совість не віддай за шмати!”

                       Благословенний мамин заповіт

                                  Ніхто в мені не зможе поломати

-       А що ж таке добро?

-       Яка вона, добра людина?

-       Чи легко бути добрим?

(Відповіді учнів).

Вчитель. Людино! Слухай душу природи. Як душу людини. Людино! Зупинись! Не роби боляче ні тварині, ні деревині, ні стеблині.ти ж владар її, а вони такі безпомічні,і хіба тільки владар! Захисник! Будь не володарем, а господарем.  Не губи краси! Бо краса – це сила, без якої не може бути справжнього життя. Бережи красу своєї душі, бо тиж на землі людина!                                                 

Давайте трішечки відпочинемо. Пограти можуть всі бажаючі. Ті, хто  мають те, що я називаю, міняються місцями.

1.Ті, хто мають годинник.

2.Ті, у кого сірі очі.

3.Ті, у кого довге волосся.

4.Ті, у кого сережки.

5.Ті, у кого сьогодні у щоденнику 10-11 балів.

6.Ті, хто милосердний.

Так, важко визначитись, правда?

Що ж таке милосердя?

(Учні зачитують визначення милосердя ).

Милосердя  -  яким важливим і необхідним воно є у нашому житті. Чи завжди проявляємо людяність, доброзичливість, допомогу до тих, хто так цього потребує?

Інсценізація.

(Кімната, звучить голосно музика, хлопчик витанцьову з книжкою, старенька бабуся сидить в кріслі, потім повільно встає з паличкою).

Бабуся.

                              Сєня, трішки приглуши,

                              Голова уже гудить.

Онук.

                              Ой, сидиш собі й сиди,

                              В тебе завжди щось болить.

                              Скільки раз казать, я – Сем,

                              Не понятно вам, чи що?

                              Ви, бабулю, вже совсєм,

                              Не цікавитьвас ніщо.

                              Зараз реп саме у моді,

                              Відчуваєте прилив?

Бабуся.

                              Ой, прошу, онучок, годі,

                              Виключи вже цей мотив.

                              Вже весна співа на дворі,

                              Чуєш пісню солов′їв?

Онук.

                              Ви насправді, бабцю хворі,

                              Це давно старі пісні.

                              В них ні кайфу, ні приколу,

                              Можна і коньки отдать.

Бабуся.

                              Ой,не чула я ніколи,

                              Щоб коньки весною брать.

                              Вже пирій шумить в городі,

                              І осот, як біс, поліз.

Онук.

                              Ой, бабан, ну досить, годі,

                              А то ще добавиш сліз.

                              Тяпка – це у прошлом вєкє,

                              Соврємєнна жизнь бурлить,

                              Зараз мисль о человєкє,

                              Вже пора перекусить.

Бабуся.

                              Ось картошечка тепленька,

                              Солоненькі огірки...

                              Їж, прополемо гарненько

                              Й відпочинем залюбки.

Онук.

                              Ой, наївсь, тепер поспатиб,

                     Я люблю відпочивати.

Бабуся.

                              Та, щоб їсти, треба мати,

                              Працювати й зароблять.

Онук.

                              Йди вже, бабцю, на городик,

                              Поспілкуйся з бур′янцем.

Бабуся.

                              Спину ломить на погоду.

Онук.

                              Це гімнастика лікує й збережетвоє лице.

Бабуся.

                              Може, й правда розімнуся,

                              Хай дитина ще поспить,

(бере паличку)

                              Боже ж мій, я не нагнуся

(виходить)

                              Ой, болить, болить, болить.

Вчитель. А зараз послухайте розповідь із життя.

Якось старенька мати приїхала  до свого сина, який жив у місті, привезла різних гостинців із села. Син попросив матір прогулятися містом. Гуляючи, старенька часто зупинялась,щоб перепочити. Вони сіли в сквері на лавку. Син відійшов і сказав, що скоро повернеться. Довго виглядала мати свого наймилішого сина, але він не повернувся. Коли люди питали, як вона сюди потрапила, старенька відповіла, що заблукала. Адже її син учений, він не міг залишити її, запевняла мати. Вона не могла й подумати, що він її залишив назавжди.

-       Що  ви думаєте про ці історїї?

-       Чи є серце в таких людей? Якщо є, то яке воно?

(Учні висловлюють свої думки).

Учень.

                              Лікуймо наші зболені серця,

                              Лікуймо наші душі зачерствілі,

                              Несімо правди непогасний стяг -

                              І кривда в нашу долю не поцілить.

Вчитель. Усе в житті починається з малого. І зло також. Ті, що висаджували в повітря храми Божі, винищували лидей у катівнях і таборах смерті, морили голодом, палили в концтаборах, вбивці – усі вони колись були дітьми, юнаками, вони не народилися злочинцями. Зло, оселившись в їхніх душах, поступово розросталося, пустило коріння, повністю заполонило, витіснило все людське. Коли я читаю у пресі або спостерігаю по телевізору, як діти чи підлітки,юнаки, іноді й дівчата б′ються між собою і яку проявляють при прицьому жорстокість, мені стає страшно. І страшно не лише за жертву їхньої розправи, а й за них. З відки у них таке здо? Від чого так зачерствіли й озвіріли їхні юні серця? Що буде з ними далі? Адже в них уже проявляється не лише бажанн перемогти суперника, а й завдати болю покалічити. Як тільки в людини проявилися ознаки садизму (пристрасть до мордування, насолода від чийогось болю), вона вже опинилася у тенетахт зла. Більше всьго бійтеся, щоб у вашому серці не вселилося зло. Але як це зауважити? Завжди відчувайте серцем поряд з собою людину.

Наведемо приклад. Ви з товаришем ідете в школу. По дорозі ви побачили, як, поскознувшись, упала дівчина, вдарилась, забруднила свій одяг. Ваша реакція, дії, слова? Уявімо один із варіантів. Дійшовши до дівчини, кидаєте глузливо: „Щасливого приземлення! Он що значить бути роззявою...” і, сміючись, проходите далі. Здаєтьяс, дрібничка. Що такого сталося? Упала – встане й піде далі. А от ваш сміх – це не дрібничка. Це сміх недоброзичливий, це насмішка над людиною, яка потрапила в незручне становище. На думку В.Сухомлинського, той, хто сміється над помилкою, невдачею товориша, може стати жорстокою людиною. Далі цитую слова видатного педагога: „Як вогню, я боюся жорстокого сміху... його не подолаєш забароною чи покаранням. Це вчинок, до якого веде людину весь склад її духовного життя, бачення нею добра і зла, моральна, емоційна й естетична культура, особливо те, що Януш Корчак називав пізнанням серця, у кого людська біда не викликає жалю, співчуття, співпереживання, той здатний сміятися „на кутні” – так українська народна мудрість таврує жорстокий сміх.”

Повернемося до уявної героїні „дорожньої пригоди”. Ви, сміючись, пішди і не бачите, як у дівчини з′явилися сльози. Не від болю в коліні, а від образи. Від вашої бездушності. А могло бути по-іншому. Підкажіть, як повинні були вчинити хлопці, щоб замість сліз, її обличчя осяяла усмішка, і не ви, а сама вона пожартувала над своєю пригодою: „От роззява!”?

(Міркування учнів)

от бачите, ви знаєте, потрібно поводитися.  Непрємно тільки, коли вчинки людей не співпадають з їхніми словами. А для цього потрібно так небагато: вмійте поставити себе на місце тієї людини. Що відчули б ви у тій чи іншій ситуації? Поводьтеся з людьми так, як ви хочете, щоб поводилися з вами. Не лише вчинений вами акт насильства над лидиною – жорстокий. Жорстокістб є і ваша байдужість. Умійте ділити з людьми і горе, ірадість. Хочу зачитати вам  ще одну історію, взяту з твору В.Сухомлинського.

„У синьоокої Катрусі велика радість. Понад рік хворів її татко. У лікарні лежав, три операції переніс. І мамі, і Катрусі було тяжко. Не раз, бувало, прокинеться вночі дівчинка й чує: мама тихо плаче.

А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий.

Радісно сяють Катрусені очі. Прийшовши до школи, зустріла у дворі двох однокласників, Петю і Гришу. Зустріла й поділилася радістю: „Наш татко видужав...”

Петя й Гриша глянкли на Катрусю, здивовано знизали плечима й, нічого не сказавши, побігли ганяти мяча.

Катруся пішла до дівчаток, які гралися.

- Наш татко видужав, - сказала вона і радість сяяла вїї очах.

Одна з дівчат, Ніна, з подивом глянула і запитала: - „Видужав – ну й що з того?”

Катруся вічула, як з грудей до горла підкотився важкий клубок і дихати стало важко. Воеа підійшла до тополі у кінці шкільного подвір′я і заплакала.

-Чому ти плачеш, Катрусю? – почула тихий голос Кості, мовчазного свого однокласника.

- Наш татко видужав...

- Ой, як це добре! – зрадів Костя. – біля нашої хати в бору вже зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо пролісків і віднесемо твоєму татові.

Радість сяяла в Катрусиних очах.”

Коментувати праслуханий вами уривок не будемо. Лише хочеться, щоб ви замислились, заглянули собі в душу, самі себе запитали: чи приносить мені радість чиєсь щастя? Чи засмучує чуже горе? Чи виникає в мене бажання як не допомогти, то бодай добрим словом полегшити чужий біль? Чи не приходив (-ла) я сотні разів ммимо людських сліз, навіть не поцікавившись, що трапилося? І чи можу я чимось зарадити?

Якості душі перевіряються вашим ставленням до людини. У ставленні до ближнього, у здатності любити людину, у прагненні і готовності робити добро виявляється велич людини. Найбільша моя мрія – бачити вас добротворцями, людьми без фальші і зла. Упевнена, такими хочете бути і ви. Тільки, може, не завжди зважуєте кожен свій вчинок – добрий він чи ні? А можна скоїти зло або бути причетним до нього  і ненавмисно. Потім, як кажуть у народі, є каяття, та немає вороття. Тож хай у вашому серці живе Любов, хай компасом буде чиста совість, нехай незмінно буде з вами Найвищий суддя і посланий ним Ангел-хоронитель, який застерігає від зла, жорстокості, моральної деградації.

„будь добрим! Зроби людині, хоча і незнайомій, бодай маленьке добро і відчуєш, як стане легше і світліше на душі, у ній запанують людяність і чистота.” (О.Гончар)

Виховна година

Добросердечне слово лиш може врятувати

Мета: Формувати основи культури спілкування, вчити чітко висловлювати свою думку, вміти вислухати іншого. Формувати основи культури спілкування, вчити чітко висловлювати свою думку, вміти вислухати іншого; пригадати правила ввічливої поведінки та слова ввічливості; визначити, яку людину вважають ввічливою і вихованою; відповісти на запитання, чи є ми ввічливими і вихованими людьми.

Кажуть люди, що дурний язик голові не приятель. Що ж виходить, що голова не думає, що язик меле? Таке буває?

 Народ підмітив і такі прикрі випадки у житті людей, коли вони щось скажуть, не подумавши, а потім червоніють за свої вчинки. Для нас усіх слово має велике значення. Недаремно і в Біблії сказано, що першим було слово.

 Щоб дізнатись тему нашої виховної години, утворимо прислів’я  з розкиданих слів: слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш

 Як ви гадаєте, що я мала на увазі, придумуючи дану тему? Так, тому зі словами треба бути обережними. А що потрібно для того, щоб слова приносили радість?( слухаємо думки учнів ).

 добре володіти рідною мовою;

 знати її досконало;

 мати багатий словниковий запас;

 вміти гарно і правильно висловлюватись;

 вживати у мові слова доречно, використовувати влучні вислови;

 мовлення має бути зв’язним.

 Мова – це людства досягнення дивне.

 Мова – це нація, спільність і час.

 Мова ж моя українська, чарівна,

 Є найдорожча для кожного з нас.

 ( проходить обговорення прочитаного вірша )

 Робота над прислів’ями

 Слово – не стріла, а глибше ранить.

 Сім раз відмір, а раз відріж.

 Від теплого слова і лід розмерзається.

 Добре слово ліпше, як готові гроші.

 Вода все сполоще, а злого слова – ні.

 Удар забувається, а слово пам’ятається.

 Не говори, що знаєш, а знай, що говориш.

 Не кидай словами, як собака хвостом.

 Як ви гадаєте, чи можна по вмінню спілкуватися визначити можна людині довіряти чи ні ? Як саме ? Що ви розумієте під словом «довіритись»?

 На дошці почеплений вислів: наглухо замкнене серце не може пізнати радості довіри до ближнього…(ці слова вивішую на дошку)Діти пояснюють його зміст.

Один мудрець сказав, що ми навчилися літати в небі, як птахи, і плавати в морі, як риби, але так і не навчилися розуміти одної простої речі – йти по землі, як брати.(цей вислів чіпаю на дошку) Так давайте ніколи не ображати словами своїх друзів, не соромитись вчинками, не придумувати прізвиськ, любіть одне одного, бо одне погане слово може зруйнувати все найдорожче – дружбу.

1. Говоріть про людину добрі слова

 Щирість, ласку даруйте у слові.

 Бо в доброму слові є сила жива

 І в ньому є море любові.

2. Добре слово людині надію дає,

 Заспокоїть, утішить, врятує.

 В ньому сила велика, чарівність в нім є,

 І людина те серденьком чує.

3. Будь, мій хлопче, молодець,

 І не кидайся словами.

 Слово – це не горобець,

 І воно летить за нами.

4. Й до душі людської йде

 І лишається там жити.

 Й не дівається ніде,

 Буде зло в серцях творити.

5. Слово – це вам не полова,

 А язик – не помело.

 Вибирай потрібне слово,

 Щоб чудово всім було.

6. Щоб слова були хороші,

 І любов в собі несли.

 Слова старші, аніж гроші,

 Вони першими були.

 Проводимо релаксаційну гру « Коло друзів»( передаємо вогник любові один одному в руки).

 Проводячи підсумок вчитель розповідає притчу про Ангелика. Коли народжується дитина, на небі загоряється зірочка, і на землю сходить Ангелятко, котре цілує дитя тричі: у чоло – щоб було розумним, у личко – щоб було вродливим, в уста – щоб говорило гарні слова. Так давайте, діти, не розпорошуйте своїх скарбів, а збагачуйте і примножуйте їх.

 Вчитель: Усі ми в світ прийшли, щоб жити,

 Великі ми чи ще малі.

 Людина в світ прийшла любити,

 Добро творити на землі.

Учениця: Щоб наше серце добрим стало,

 Щоб в нім любов палка жила.

 Щоб завжди серце зберігало

 Любов і трішечки тепла.

Слово – найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину (В.Сухомлинський).

Запам’ятайте

Крик-народжує грубість;

 Обман-народжує недовір`я;

 Посмішка-розтоплює лід;

 Прощення-приносить полегшення;

 Турбота-наповнює життя змістом

Виховна година на тему:

     «Життя не вічне - вічні цінності людські.»

Мета. Формувати і розвивати в підростаючого покоління моральні чесноти, шляхетність, почут­тя милосердя, здатність до альтруїзму, гармонійне поєднання особистих, індивідуальних і загально­національних державних потреб та інтересів, відчувати себе невід'ємною складовою часткою цілого і вічного - української нації і держави.

Учитель.

Росте людина... її життя розпочинається світанком душі — дитинством. Назавжди воно за­лишається в пам'яті як найпотаємніше і найсвітлі­ше. Здавалося б, життя прекрасне. Але звідки ж бе­реться байдужість? Чому люди забувають про те, що є добро, шляхетність, гідність?

Найкраще, що є в людини, — це її душа. Душа — це сховище таємниць, почуттів, спогадів, усього доб­рого та злого, це внутрішній світ людини. Водночас як тіло старіє, хворіє і, нарешті, вмирає, душа живе... її хвороби — це віруси ненависті, жорстокості й заз­дрощів. Душа може померти, коли тіло ще молоде, а може й навпаки, вічно жити й вічно бути юною.

Сьогодні людство приходить до усвідомлення необхідності жити за законами взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості. Тож слід оздоровлювати тіло й душу. А ще нинішньому поколінню слід опа­нувати науку добра.

Давайте поговорим про життя.

Отак зберемося і поговорим,

Поділимося радістю і горем,

Давайте поговорим про життя.

Давайте поговоримо про світ,

Про ліс і поле, океан і сушу.

Давайте поговоримо про світ,

Давайте поговоримо про душу.

1-й  ведучий.

 Хто я? Навіщо я прийшов в цей світ? Здавалося, це прості запитання, але дати відповідь на них із кожним роком усе важче. Що важливо у цьому житті? Мати дачу, автомобіль, достаток... Адже телебачення, реклама, преса наводять нас на думку, що ми повинні бути красивими, заможними, успішними. Як домогтись успіху в житті? У чому полягає істинне людське щастя? Яка вона, краса людська?

1-й учень.

     Світе мій жорстокий,

 Світе мій чудесний,

 Чом так швидко в'януть

 Над тобою весни?

Я питав у вітра,

В білого роздолля:

—Що вам найдорожче?

—Найдорожча — воля!

Я питав у весен

Лагідних, мов казка:

—Що вам наймиліше?

—Материнська ласка!

Я питав у серця,

 Повного страждання:

—Що тебе тривожить?

—Молоде кохання.

Я питав у друга,

 Я питав у брата:

—Що вам найсвітліше?

—Найсвітліша правда!

Світе мій жорстокий,

Світе мій чудесний,

Правдою й любов'ю

     У піснях воскресни.

Учитель.

Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди, значно більше треба для того, щоб бути справжньою лю­диною тоді, коли тебе ніхто не бачить». Адже не кожна людина, яка сяє зовнішньою красою, може бути приємним співрозмовником, може зрозуміти і подати руку допомоги. І навпаки — непримітна зовні, тиха людина може бути найкрасивішою у своїх діях, учинках, жаданою і любою у колективі, у спілку­ванні, у сім'ї.

2-й  ведучий.

Добро, милосердя... Ми часто чуємо ці слова і навіть вживаємо їх у мовленні, іноді не відчуваючи всю глибину їх змісту. Якщо вдума­тись, то можна сказати, що вони означають безцінні риси характеру, стан душі, певний комп­лекс реакцій, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, а й до всіх жи­вих істот. Милосердна людина не залишається бай­дужою до чужого горя, вона обов'язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом. На безко­рисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі.

2-й учень.

-    Що таке милосердя? -
  Син у тата питає.

-    Милосердя високе

  В світ на крилах злітає.

  Це сердець благородство

  І людська теплота.

  Пустка хати зігріта

  І в душі доброта,

 Це усмішка відкрита

 І порядність свята.

 І сприймання чужої,

 Мов за власну, біди,

 І в гарячім двобої

 Кружка щедра води.

І рука безпорадним

Щиро подана й вчасно,

І самотність незрадна

В ваших справах нещасна.

Щоб хвилину, годину

Потребуючим мали,

Щоби в щасті й достатку

Всім нужденним подали.

Щоб глухим не зростати.

Щоб не сліп від везіння,

Щоб майбутнє дістати

Без каліцтва й сльозіння.

Щоби серце на камінь

Не згортавсь у дорозі.

Розламай хліб по грамі,

  Поступися - на возі.

1-й ведучий.

На жаль, багато поряд із нами бідних людей, які з різних причин ледве виживають. Як­що кожен із нас буде небайдужим до чужого го­ря, то це полегшить їхнє життя. Ми після закінчення ліцею самі творитимемо затишок у нашій країні  такий, щоб тепло було всім.

3-й учень.

Приємно завжди поділитись
Своїм багатством і теплом,
Ясним промінчиком світитись,
Щоб затишно усім було.

-    Треба гаряче серце мати,

Не черствіє душа - в турботі ми,

 Я хочу на весь світ сказати:

 О, люди! Залишайтеся людьми.

Добро спішіть творити, люди

Хай твоя крапля щирості й тепла

 Впаде у душу, бідну і страждальну

 Й розтопить холод, щоб,душа могла

 Ясніти в щасті злетом життєздатним.

Добро спішіть творити, люди,

Воно, як сонце, зігріва,

В добрі нам всім зручніше буде,

Без нього затишку нема.

Уважним будь, хай шлях твій на землі,

Злама байдужості холодні грати

Є цінності великі і малі,

Багатий той, хто вміє віддавати.

Учитель.

Я хочу звернутися до вашої душі. Ду­ша — це сховище таємниць і почуттів, спогадів та всього доброго і злого, це внутрішній світ людини. Тіло старіє, його шматують у битвах, воно хворіє і, нарешті, вмирає. А в цей час душа живе своїм окремим життям. її хвороби — це віруси нена­висті, жорстокості та заздрості. Душа може по­мерти, коли тіло ще молоде, а може й навпаки, вічно жити й вічно бути юною, незважаючи на вік людини. І сьогодні ми поговоримо про духовні цінності людини.

Найважчий і найпочесніший обов'язок на землі бути людиною.

Рости, відкривати себе, учитися люби­ти, пізнавати людей — це складна робота. А тому основне ваше завдання, поряд із тим, що ви по­винні здобувати знання, ви повинні вчитися жити у цьому великому світі за законами добра, вміти розрізняти добро і зло.

Про доброту не потрібно багато говори­ти, її видно в людині, в її погляді, в її розмові, у підтримці, щирості.

4-й учень.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли ти в радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти...

Учитель.

 Добро, щирість, мудрість, шляхетність, милосердя, правда, гідність, совість — це якості, без яких не може бути красивою і досконалою людина.

Ми часто нищимо природу, не замислюючись про наслідки, не завжди з пова­гою ставимося до старших, думаючи, що вони не розуміють сучасних проблем. Але такі цінності, як совість, почуття сорому є основою самовдоскона­лення людини.

Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Почуття провини, до­кори совісті — це не самовибачання, а прагнення до вершини людяності, до моральної краси».

5-й учень.

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

 Щоб потім все життя його творить святе.

 Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,

 Тримаймо у серцях, як сонце золоте.

Є речі, які можна купити,

 Є речі, що не мають ціни,

 Є речі, що можна згубити,

Є й такі, що їх слід берегти.

Рідну матір за гроші не купиш.

 Батьківщину теж син не продасть,

 Не біда, як багатство ти згубиш,

 Тільки совість свою не розтрать.

Бережи свою совість, людино.

 Бережи її в чистоті,

 Бо роки пробігають невпинно,

 А що буде на страшнім суді.

2-й ведучий.

Людино! Слухай душу природи - як душу людини. Людино! Зупинись! Не роби боляче ні тварині, ні деревині, ні стеблині. Ти ж владар її, а вони такі безпомічні, і хіба тільки владар! За­хисник! Будь не володарем, а господарем. Не гу­би краси! Бо краса - це сила, без якої не може бу­ти справжнього життя. Бережи красу своєї душі, бо ти ж на землі людина!

  

 Учитель.

Наш народ склав багато прислів'їв про духовні цінності людини.

Закінчіть прислів'я.

Правда і в морі...(не тоне),

Правда холодна, а брехня...(тепла).

За добро добром…(платять),

 Добре ім'я краще всякого...(багатства)

Шабля ранить голову, а слово...(душу).

Людина без друзів мов дерево…(без коріння).

 Учитель.

  Любов — основа всіх починань. З лю­бові починається формування людини як особис­тості, з любові починається виховання.

Серед людських цінностей, мабуть, за­раз вас найбільше хвилює таке почуття як любов, кохання. Перша любов... Вона неповторна, зали­шає глибинний слід у серці, душі на все життя. Хтось із вас пережив це почуття, на когось воно ще чекає, а когось супроводжує вже нині.

Легенда.

«Було це дуже-дуже давно... Коли Бог створив світ, він навчив усіх живих істот продовжувати рід свій - відтворювати себе подібних. Поселив Бог чоловіка і жінку у полі, навчив їх будувати курінь, дав чоловіку в руки лопату, а жінці - жменю зерна.

Живіть і продовжуйте рід свій, а я прийду че­рез рік, подивлюся, як-тут у вас.

Приходить Бог з архангелом Гавриїлом рівно через один рік. Приходить рано-вранці, на сході сонця. Бачить, сидить чоловік і жінка біля куре­ня, перед ними дозріває хліб на ниві, поряд із ни­ми - колиска, а в колисці дитина спить. А чо­ловік і жінка дивляться то на червоне небо, то у вічі один одному. І у ту мить, коли їх очі зустрілися, Бог побачив у них якусь невідому силу, незбагненну красу. Ця краса була прекрасніша від неба і сонця, землі і пшеничного поля - прекраснішою за все.

-  Звідки ж взялась ця краса і що воно таке? -
запитав Бог.

- Це любов, - сказав архангел Гавриїл.
Бог подивився на людей і сказав:

- З цієї миті ви почнете старіти. А я прийду че­
рез 60 років і подивлюся, що залишиться у ваших
очах.

Прийшов Бог з архангелом Гавриїлом через 60 років. Бачить, замість куреня стоїть хата руб­лена, на пустирі сад виріс, сини поле орють, доч­ки пшеницю жнуть, а онуки на лузі граються. Під хатою сидить старий і старенька, дивляться одне одному в очі. І побачив Бог у очах чоловіка і жінки красу ще могутнішу і вірнішу. Побачив не тільки любов, а й вірність.

І подумав Бог: «А на що ж перетвориться твоя любов, коли люди почнуть помирати?»

Прийшов він ще через 3 роки. Бачить, сидить чоловік над маленьким надгробним горбочком, очі в нього сумні, але в них ще могутніша, незбаг­ненна людська краса. Уже не тільки Любов, не тільки Вірність, а й Пам'ять Серця.

-    Людино, я всесильний, - промовив Бог. - Я
можу виконати будь-яке твоє бажання. Що ти у
мене попросиш?

-    Залиши мені це почуття назавжди, - промо­-
вила людина.

-    Добре! Хоч ви перетворюєтесь після смерті у
жменьку пороху, я залишу безсмертною вашу ду­-
шу, а з нею це святе почуття. Бережіть його і пе­-
редавайте дітям,  онукам,  правнукам. А я буду
оберігати справжню людську любов.

І передається це святе почуття від діда-прадіда онукам, дітям. Передається з покоління в по­коління, з роду в рід. Ось тому старі люди ка­жуть, що на любові і світ тримається. Так, на лю­бові до найрідніших людей, найтеплішого батьківського двору».

6-й учень.

Усе на світі від любові.

 І перші зорі вечорові,

 І доброта, і щирість гожа,

  І милосердя, й милість Божа.

Якщо любов у серці є,

 Якщо вона любов дарує,

 Шанс для всіх дає -

 Хай кожен з нас любов шанує.

Любов врятує світ, розтопить лід, зігріє серця.

2- ведучий.

Любов, кохання. Вірність. Доброта. Ці слова нерозривні, єдине ціле, вічне, таке пре­чисто світле, таке необхідне кожному з нас.

 Учитель.

Любов — це джерело енергії і мораль­ної сили.  Отож нехай  невичерпним  буде ваше джерело. Даруйте свою любов людям і повернеть­ся вона вам сторицею. Знайдіть у цьому непросто­му світі свою половинку і будете щасливі:

7-й учень.

Минуле все, любов лиш вічна.

 Міліють ріки, душі і слова.

 І лиш вона пронизує сторіччя,

Перецвітає й знову ожива.

1-й ведучий.

Для нас уже стало звичним, що після ночі надходить день, новий, свіжий, новонароджений. Слід намагатися не за­бруднити його прикрими вчинками, а прикрасити чимось добрим, корисним не лише для себе, а й для всіх. Узяти для душі якнайбільше позитивної енергії, добра, надії, любові.

8-й учень.

 Я не прошу краси, ані щастя, —

Дай мені сили, Боже,

Щоб не зламатись в бурі нещастя,

Дай мені міці, Боже.

Щоб не лякатись гіркої правди,

Дай незалежності, Боже,

Щоб дивитися в очі долі,

Прошу хоробрості, Боже.

9-й учень.

 Щоб вчиняти по добрій волі,

Дай мені гідності, Боже,

Щоб дивитися в очі долі,

Прошу хоробрості, Боже.

Щоб ніколи не стати на коліна,

Дай мені гідності, Боже.

І не зрадить у чорну годину,

Дай мені честі, Боже.

10-й учень.

 Щоб не мати на серці злого,

Прошу любові, Боже,

Не зробити нічого лихого —

Дай доброти мені, Боже.

1 не бути байдужим у світі,

Не цуратися власного роду,

Я нічого не буду просити —

Дай мені тільки свободи!

11-й учень.

Благословенні будьте небеса,

І ясне сонце, будь благословенне,

Нехай панує на землі краса,

І не шугає полум'я шалене.

Нехай панує на землі добро,

Співає мати пісню колискову,

Хай не конає батечко Дніпро

    І вільно лине в далеч світанкову.

Учитель.

Сподіваюся, сьогоднішня наша година нікого із вас не залишила байдужим. Думаю, ваші душі віднині будуть більш твердими і благо­родними у вчинках і пориваннях, у благодійності та милосерді. Сподіваюся, що ви зрозуміли, що є в світі речі, яких не можна ні купити, ні вкрас­ти, ні позичити: це ввічливість і шанобливість, це співчуття до ближнього і безкорисливість. Є речі, які відживають, виходять із моди, старіють. А ось ці поняття, які стали темою нашої з вами співпраці, ніколи не зможуть ні зістаритись, ні вийти з моди, ні віджити. Вони пройшли випро­бування часом та історією, але назавжди увійшли великими цінностями у народну творчість і нев­мирущу класику світової літератури. Залишаймо­ся людьми!

Наша розмова не закінчується. Якщо ми, ніби за цеглинкою цеглинку, будуватимемо ду­ховне спілкування, виховуватимемо в собі моральні цінності, то в майбутньому матимемо витвір мис­тецтва — храм людської душі.

12-й учень.

І в житті, як на полі мінному,

Я просила б у цьому сторіччі

Хоч би той магазинний мінімум:

Люди, будьте взаємно ввічливі!

—І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:

—Так багато на світі горя!
Люди, будьте взаємно красивими!

Учитель.

Ви лише на початку дорослої довгої дороги життя. Хай сьогоднішня наша розмова допоможе вам у житті.

  

ДОБРОТА

МИЛОСЕРДЯ

ЩИРІСТЬ

МУДРІСТЬ

ШЛЯХЕТНІСТЬ

ПРАВДИВІСТЬ

ГІДНІСТЬ

СОВІСТЬ

ЛЮБОВ

ВІРНІСТЬ

БЛАГОРОДСТВО

БЛАГОДІЙНІСТЬ

ВВІЧЛИВІСТЬ

ШАНОБЛИВІСТЬ

СПІВЧУТТЯ

БЕЗКОРИСЛИВІСТЬ

ПАТРІОТИЗМ